2018 р. Звід пам’яток України
Розмір зображення: 613:462 піксел
Церква Різдва Пресвятої Богородиці (іст., архіт.), 1737 р.
Церква Різдва Пресвятої Богородицібула побудована на кошти прихожан у 1737 р. (згідно з іншими даними 1738 р.). Будівля зведена на підвищенні у центрі села Видерта. У кінці XVIII – на початку ХІХ ст. парафія була уніатською.
Церква дерев’яна, тризрубна, однокупольна, має форму неправильного хреста. Храм зведено на кам’яному фундаменті.Теодорович Н. вказує на особливості внутрішнього облаштування церкви у кінці ХІХ ст. П’ятикутний вівтар був повернутий на схід. На горному місці в кіоті розташована ікона Почаєвської Богоматері. Дарохранительницю виготовлено з жовтої міді,побілено і у деяких місцях позолочено. На ній містилися зображення апостолів Петра і Павла, а також, двох херувимів з ринидами в руках.
У 1869 р. волинський архієпископ Агатангел висвятив рожевий атласний антимінс для богослужебних потреб церкви. У 1892 р. його замінили на новий антимінс, який освятив архієпископ Модест.
Дзвіниця була побудована у 1876 р. на місці колишнього сільського кладовища. Тоді ж мешканець м. Слонім Гродненської губернії, майстер Карл Сонгайлоперебудував усю церкву. Розміри: висота – 10 сажнів, довжина – 8 сажнів, ширина – 3,3 сажнів.
У 1883 р. в храмі було облаштовано трьохярусний іконостас. Церкву перефарбували олійними фарбами у 1894 р.При храмі зберігаються метричні книги, які велися з 1777 р.
У користуванні церковної парафії перебували земельні наділи: садиба з городом (2 десятини 460 сажнів), орна земля (32 десятини 1530 сажнів), сінокіс (15 десятин 1500 сажнів), неродючі землі (2 десятини 460 сажнів). Загалом община володіла 6 ділянками землі, які розташовувалася на відстані 1-3 верстви від храму. Крім того є відомості, що общині церкви раніше належав ліс в урочищах «Буда» і «Лепщина». Угіддя захопив поміщик Ворокомльський Красицький.
В кінці ХІХ ст. поряд з храмом розташовувалися подвір’я священника, маєток поміщика, будівлі церковно-приходської школи та селянські городи.
Церковний погост був оточений дерев’яним парканом. Розміри погосту: довжина − 18 сажнів, ширина − 22 сажнів.
Священниками храму були: Григорій Онисифорович (1777-1780 рр.), Андрій Баландович (1780-1797 рр.), Іван Мілішкевич (1797-1810 рр.), Михайло Литвинович (1810-1831 рр.), Теодор Йосифович Тарановський (1831-1872 рр.), Михайло Новоселецький (1873-1876 рр.), Теодор Тарановський (січень − 10 серпня 1877 р.), Іван Іванович Тучемський (10 серпня 1877 р. – 19 серпня 1878 р.), Митрофан Стефанович Каролінський (20 серпня 1878 р. – 1887 р.), Іадор Петрович Нарушевич (6 грудня 1887 р. – 1 вересня 1892 р.), Йосиф Моргаєвський (1 вересня – 1 грудня 1892 р), Михайло Володимирович Александрович (з 1892 р.).
У 1980-х рр. радянська алада планувала створити у церкві склад.
Джерела та література:
Девятисотлетие православия на Волыни. 992-1892 г. ч. II. Статистические сведения о приходах Волынской епархии. Житомир, 1892,С. 222;
Духовні святині Камінь-Каширщини : фотоальбом / Автор тексту Наталія Пась, ред. Євгенія Ковальчук. – Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2008. – 24 с.;
Ковальчук Є. Пам’ятки культової архітектури і сакрального мистецтва Камінь-Каширщини (До проблеми збереження) // Минуле та сучасне Волині та Полісся, 2006 р., вип. 20. – С. 129-131;
Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: Иллюстрированный справочник-каталог. В 4-х томах. (Редколлегия :Н.Л.Жариков (гл.ред.) и др.). – К.: Будівельник, 1985. – С. 72;
Теодорович Н. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том V. Ковельский уезд / Николай Теодорович. – Почаев : Типография Почаево-Успенской Лавры, 1903. – С. 200-210.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. . – К.: 2018 р., с. 198 – 201.