Церква Покрови

Віктор Вечерський

Ансамбль Покровської церкви, 1894 – 96 (архіт). Комплекс, що складається з церкви, двокласного училища й будинку церковного причту, міститься на високому березі р. Куколки (лівий доплив р. Сейм) у центрі села. Монументальний об’єм церкви з ваговитими акцентами верху та дзвіниці домінує в довколишньому ландшафті й забудові, добре проглядаючись з відстані до 2,0 км., у т.ч. з автошляху Конотоп – Київ.

Дерев’яна Покровська церква у Вирівці відома за документами з сер. 18 ст. У 1818 вона згоріла й на її місці планували збудувати однойменну муровану. Проте замість цього в 1820 збудували дерев’яну церкву на цегляному підмурку. У 1861 до неї прибудували таку ж дзвіницю. У 1894 замість старого дерев’яного храму коштом місцевого уродженця купця Шинкаренка спорудили нову цегляну церкву. У 1896 на схід від церкви звели цегляний двоповерховий будинок сільського двокласного училища. Одночасно з училищем на захід від церкви нижче по рельєфу збудували цегляний одноповерховий будинок церковного причту. За радянської доби церква була закрита й зазнала часткових руйнувань. Протягом 2-ї пол. 1990-х рр. її реставрувала церковна громада, якій будівлю передали на початку десятиліття. При цьому відновили чотири наріжні глухі верхи.

Церква домінує як у загальній містобудівній ситуації, так і в церковному комплексі. Будинки церковного причту та училища складають співмасштабне оточення для церкви, підкреслюючи її значущість. Проте, кожна із трьох будівель має самостійну історико-архітектурну цінність.

Церква (архіт.). Стоїть на найвищій позначці прибережного плато. Вона кубічна, одноверха, з дзвіницею над західним притвором. Первісно мала ще чотири наріжні декоративні верхи, втрачені у 2-й пол. 20 ст. Основний об’єм хрещатий, дев’ятидільний, поділений чотирма внутрішніми пілонами на три нави. Зі сходу прилягає вівтарна апсида, півкругла всередині й гранчаста ззовні. Вона значно вужча, ніж середня нава. З заходу прилягає притвор, однакової ширини з апсидою. Він з’єднує церкву з двоярусним об’ємом дзвіниці, нижній ярус якої – тридільний. Перед головним західним входом – арковий ганок.

Будівлю піднято на високий цоколь. Під дзвіницею та притвором є трикамерний підвал з опалювалиними печами.

Церква вирішена в стильових формах пізнього історизму, близьких до «цегляного стилю».

У пластиці переважають форми неоруського стилю, трактовані площинно й раціоналістично. В екстер’єрі взаємодіють дві концепції побудови архітектурного образу: статична (кубічна п’ятиверха, симетрична щодо двох взаємно перпендикулярних вісей структура) та динамічна (наявність дзвіниці та апсиди, що підкреслює поздовжню вісь композиції). У масах домінує центральний приземистий світловий четверик зі скошеними кутами. Його вінчає масивне глухе шатро з ліхтариком і маківкою. Дзвіниця належить до типу «четверик на четверику». Верхній четверик прорізаний арковими отворами дзвонів та увінчаний масивним глухим шатром.

Геометричну сухість форм екстер’єру дещо пом’якшують декоративні щипці у вигляді сегментних закомар. Вони завершують середні прясла фасадів церкви та грані центрального четверика. Фасади розчленовано пілястрами з ширинками, а також карнизами, смугами поребрика, городків, сухариків. Вузенькі вікна мають аркові перемички.

Церква змурована з червоної та жовтої цегли. В оформленні фасадів повною мірою використано декоративні властивості будівельного матеріалу – всі профілі й деталі набрано з лекальної цегли. На темно-червоному тлі стіни чітко вирізняються світло-жовті гурти, зубчасті карнизи, віконні перемички з брівками, архівольти порталів тощо. На вікнах збереглися первісні залізні ковані грати з геометричним орнаментом.

Так само, як зовні, в інтер’єрі взаємодіють два принципи розкриття внутрішнього простору: глибинно-вісьовий та центричний. Перший підкреслений ритмічним шерегом профільованих півциркульних арок, що веде від входу до вівтаря. Другий принцип підкреслює світлова драматургія внутрішнього простору: найбільш освітленим є центральний квадрат. Світловий четверик, що спирається на підпружні арки, вінчається 497зімкнутим восьмилотковим склепінням з розпалубками над вікнами. Рамена перекрито короткими коробовими склепіннями, а найтемніші дільниці в міжраменнях – зімкнутими восьмилотковими склепіннями. У західному рамені є хори, що спираються на систему залізно-цегляних склепінь. Західний притвор і приміщення першого ярусу дзвіниці мають коробові склепіння. В інтер’єрі храм потиньковано й побілено. Мальовань немає. Іконостас не зберігся. Підлога викладена з поліхромної керамічної плитки.

Училище (архіт.). Звернене до храму чоловим західним фасадом. Воно прямокутне в плані. Чоло має дисиметричну композицію з огляду на те, що вхідний тамбур зміщено на північ від вісі симетрії. Решта фасадів симетричні. Вісь поздовжнього фасаду акцентована фігурним щипцем і терасою, що спирається на чотири квадратних стовпа. Капітальними стінами будинок поділено на шість основних приміщень. На фасадах місця прилягання внутрішніх стін акцентовані широкими лопатками.

Розпланування першого поверху анфіладне, з єдиним розподільчим вузлом. Початкове розпланування другого поверху було таким само; нині воно коридорне з двобічним розташуванням класів. Під північною частиною будинку є однокамерний підвал.

Фасадний декор дуже лаконічний і функціональний. Крім лопаток, стіни членують міжповерховий гурт та зубчастий фриз під карнизам. Вікна великі, прямокутні, з виділеними клинчастими перемичками й рельєфними замковими каменями. Загалом, такі архітектурні форми властиві раціоналістичному напрямку так званого цегляного стилю кін. 19 ст.

Будинок має плоскі перекриття по дерев’яних балках, дерев’яні сходи, вальмовий дах по дерев’яних кроквах, укритий покрівельною сталлю. Використовується як сільська школа.

Церква, училище й будинок церковного причту формують рідкісний за ступенем збереженості ансамбль громадського центру села кін. 19 ст. Комплекс поставлено на державний облік як пам’ятку архітектури й містобудуванння місцевого значення з охоронним № 238-См.

[Державний архів Сумської обл., ф. 874, оп. 1, спр. 10, арк. 1; Державний архів Чернігівської області, ф. 679, оп. 2, спр. 3243, арк. 1; Вечерський В. В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація / В. В. Вечерський. – К., 2005. – С. 363 – 365; Корноухов А. Алфавитный список церквей Черниговской епархии / А. Корноухов // Труды Черниговской губернской архивной комиссии. – Вып. 7. – Чернигов, 1906 – 1908. – Приложение. – С. 14.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 497 – 498.