Церква всіх святих

Розмір зображення: 622:800 піксел

Церква 18 ст. (дерев.) [Пам’ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною : список. – К. : Держбудвидав, 1956 р., с. 35] у с.Гомловець.

Церква 17 ст. (дерев.), розібрана у 1930-х рр. [Народна архітектура українських Карпат. – К.: 1987 р., с. 223].

Дерев’яна церква 1679 р., в 1930 р. перевезена із с.Голмоча в м.Добржиків у Чеській республіці [Слободян В. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель. – Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, 1996 р., т. 4, с. 158].

Холмовець Виноградівський район

Церква всіх святих. 1669. (Чехословацька гуситська церква)

Церква Покрови пр. богородиці. 1937. (УПЦ)

Місцева легенда розповідає про давню церкву з часів заснування села, що стояла під лісом на болотистій місцині і була поглинута болотом. Кажуть, ніби дотепер по ночах чути відлуння дзвона з-під землі.

Дерев’яну церкву готичного стилю спорудили в Великій Копані, вона стояла там майже 200 років. У Холмовець церкву продали 1857 р. за 255 золотих. На кількох знимках початку XX ст. зафіксовано поступовий занепад церкви. У 1908 р. споруда була ще цілою, але вже в 1920 р. позбулася опасання, вівтарний зруб розібрали. Довкола церкви на висоту 2,5 м були вимурувані з каменю стіни нової церкви.

На світлині 1929 р. церква вже без шпиля, башта вкрита бляшаним шатром. У середині 1920-х років у церкву передали ікони з розібраної дерев’яної церкви в Троснику.

В 1930 р. напівзруйновану церкву купив за 15 000 корон сенатор Вацлав Й. Клофач і її перевезли в Чехію, в село Добржиков, де В. Клофач мав маєток. Церкву відремонтували й урочисто відкрили з посвятою єпископом Ґуставом Прохазкою 6 липня 1931 р. як храм Чехословацької гуситської церкви. Церква стоїть на гранітному цоколі посеред невеликого парку. Біля входу стоїть 3-метровий хрест з розп’яттям, перевезений разом з церквою. Довжина храму – 15 м, ширина – 6 м, висота вежі – 17 м. Дзвін на кошти В. Клофача відлив майстер з Хомутова.

Церква має три різьблені одвірки, що оздоблюють вхід до ґанку, вхід до нави і прохід до бабинця, та багато написів. На сволоці в наві вирізано дату будівництва храму: “Создася храмъ сєй року АХξΘ (1669) мца марта дня Д (4)”. На одвірку вхідних дверей, вище орнаменту стоїть прізвище: “Марко Алъчъ” (можливо, будівничий церкви) та повідомлення про мор у 1674 р. На лівому одвірку вхідних дверей вирізьблено імена та дати смерті священиків, що служили у храмі в 18 ст. – “Иєрєи: Грїго | рїи: прєста | вися рок | АΨМВ (1742) сптєрі | о к в пор. иєрєи Иоан | Вусяникъ: прставися року АΨЧА (1791) мсаца апрля дна Є (?) (5?)”, “Цицєн Михаилъ дякъ: прєставися рку АУПЛ (1783)” [дата АУПЛ є неможливою; АУП = 1480; а 1791 = АΨПГ], на правому одвірку – “Поп: Андр | преставися рок АХЧЗ? (1697) | авгу А (1)”. На південній стіні в наві напис: “Рб Божїи Петро писавъ попъ Андреи прєставися рок АХЧЗ (1697)”. Зовні, на північній стіні, напис важко розібрати.

Храм має ікони та частини старих іконостасів, мальовані олійними фарбами на липових і дубових дошках. Всього ікон – 27. П’ять найстаріших – св. Миколай, архангел Гавриїл, Ісус Христос та два образи святих належать до XVII ст., тобто до часу, коли церква стояла в Великій Копані. Інші ікони походять з Холмовця та Тросника.

Двері зроблено у професійній школі в Літомишлі. Вікна виготовила склярня в м. Градец Кралове. Наву прикрашають орнаментовані тканини, що були перевезені разом з церквою. Ґонтове покриття оновили в 1978 р. Церква ідеально збережена і внесена в реєстр пам’яток Східночеського краю.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 388 – 393.

Довідка на сайті