2011 р. Звід пам’яток Києва

Юрій Болтрик

543. Хотівське городище, кін. 6 – 5 ст. до н. е. (археол.).

На південній околиці Києва, поряд з с. Хотів. Розташоване на плато ромбоподібної форми (пл. – 31 га), оточене ярами. За 2,7 км на схід від нього міститься заплава Дніпра, за 3 км на південь – Велике Ходосівське городище скіфського часу.

Близьке сусідство з Ходосівськими валами та залишками Змієвих валів (із заходу та півночі) дає підстави вважати, що певний час Хотівське городище було складовою розгалуженої системи укріплень скіфського часу. Відоме з праці І. Фундуклея «Обозрение могил, валов и городищ Киевской губернии» (Київ, 1848). Історик В. Антонович пов’язував його з давньоруським містом-фортецею Звенигородом, згаданим в Іпатіївському літописі. Проте, дослідження Є. Покровської 1948 та Є. Петровської 1965 – 67 не підтвердили цієї думки.

Городище мало замкнену систему захисту у вигляді валу (максимальна вис. – 4,0 м), що зберігся лише на східному, північному та західному мисах.

Насипні укріплення були посилені ескарпом верхньої частини схилів горба, де розміщувалося городище. Нижню частину ескарпу обмежувала горизонтальна берма (шир. – 6,0 – 10,0 м).

Підошву пагорба, вірогідно, оточував широкий рів із валом перед ним.

Городище не мало суцільної забудови.

Залишки напівземлянок (пл. – 24,0 кв. м) та наземних жител з дерев’яною основою стін, обмазаних глиною, виявлено лише вздовж внутрішнього боку валу.

Зібрано кухонну та столову кераміку: ліплені прямостінні банки та горщики з опуклими боками, відігнутими назовні вінцями, орнаментовані розчленованими валиками під вінцями. Миски – з загнутою всередину верхньою частиною. Лощені грушоподібні черпаки чорного та бурого забарвлення. Уламки стінок розфарбованих амфор та чорнолакового кіліка – грецького гончарного посуду. Металеві вироби: залізні ножі та шила, бронзові цвяхоподібні шпильки та вістря восьми стріл різних типів. Незважаючи на атиповість стріл, є підстави вбачати в них залишки зброї нападників, оскільки ці артефакти знайдено біля внутрішнього краю валу, і вони могли належати до одного проміжку часу. Найцікавішою є знахідка кістяного фрагмента руків’я дзеркала (?), на залощеній поверхні якого вирізано фігурку пантери чи барса з підібганими лапами. Знайдені кістки тварин свідчать, що в стаді домінували коні та свині, розводили також велику та дрібну рогату худобу. Мешканці городища полювали на турів, лосів, ведмедів, кабанів, бобрів, зайців та лисиць.

Небіжчиків, мабуть, ховали у Пирогівському могильнику за 2 км від городища.

Матеріали зберігаються в Інституті археології НАН України.

Література:

Покровська Є. Ф. Хотівське городище // Археологічні пам’ятки УРСР. – К., 1952. – Т. ІV.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1823.