Городище

Олег Сухобоков

Городище, ранній залізний вік, раннє середньовіччя (археол ). Городище з прилягаючим до нього селищем займає мис правого корінного берега р. Клевень в урочищі Шпиль, що знаходиться за 0,5 км на північний схід від села. З північного сходу мис обмежений заплавою річки, з півночі і південного заходу – балками.

Городище відоме з сер. 19 ст., після чого неодноразово обстежувалось: Д.Самоквасовим, П.Єременко, І.Ляпушкіним та іншими дослідниками.

Висота мису над дзеркалом річки становить близько 50 м. Мис вузьким перешийком з’єднується з плато і у місці з єднання відгороджений захисною лінією, що складається з валу та рову. Довжина вала – 25 – 30 м, висота – 4,0 – 4,5 м. Його поверхня містить залишки самодіяльних розкопок, які проводило місцеве населення. Рів сильно оплив в наслідок тривалого розорювання поверхні городища та розташованого поруч неукріпленого поселення. У теперішній час задернований, вкритий чагарником. Розміри городища – 120 х 30 – 60 м, південно-східна частина нижче на 4,0 – 5,0 м і виходить поза її межи на 30 м та має ширину 8,0 – 10 м.

Під час обстеження оголення культурного шару потужністю до 1,2 – 1,5 м зібраний підйомний матеріал, в якому поряд з відкладеннями епохи раннього залізного віку (скіфська кераміка, бронзові наконечники стріл) представлені фрагменти ліпного посуду роменської культури. Такі самі матеріали знайдені і на неукріпленій частині поселення, площа якої не встановлена.

Дослідження підйомного матеріалу дає змогу датувати поселення з 4 ст. до н. е. до 8 – 10 ст. н. е. і відносити до пам’яток лісостепової культури Лівобережжя епохи раннього залізного віку та ранньослов’янських пам’яток роменської культури.

[Самоквасов Д. Я. Древние города России / Д. Я. Самоквасов. – СПб., 1873. – Прил. – С. 8.; Еременко П. М. Могильники Глуховского и Суражского уездов / П. М. Еременко // Труды Московского предварительного комитета по устройству XIV археологического съезда. – Вып. I. – М., 1906. – С. 98 – 99; Ляпушкин И. И. Днепровское лесостепное Левобережье в эпоху железа / И. И. Ляпушкин // МИА. – М. – Л., 1961. – № 104. – С. 138.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 1011 – 1012.