Садиба Пржисецьких
Розмір зображення: 800:586 піксел
Фото початку 20 століття з сімейного архіву Мошинських (Польща). Опублікував Ігор Довбиш 4.08.2019 р.
Вперше у письмових джерелах Христинівка згадується під 1664 роком в інвентарному акті дернського стольника Щасного Тишкевича у переліку його маєтностей в Київському воєводстві. У 1684 р., вже як містечко Христинівка, належала козацькому полковнику Карлу Тишкевичу, який в маєтку створив козацький полк нібито для війни з турками а насправді здійснив розбійницький напад на маєток сусіднього поміщика з Мотійок пана Скіпора. У 1690 р. дружина покійного Карла Тишкевича Теофіла вела боротьбу за спадок чоловіка з Харленськими, колишніми власниками Бишівського ключа, куди входила й Христинівка. Невідомо чим це закінчилося для Христинівки але у 18 столітті село вже було у складі Народицького маєтку Павш, зокрема належало до житомирського підчашого а пізніше хорунжого Міхалу-Антонію Павші (1715-1757).
Приблизно наприкінці 18 століття Христинівку з навколишніми селами придбав київський підчаший Войцех Прушинський, який на початку 19 століття побудував в селі католицьку каплицю.
В середині 19 століття Христинівський ключ, до складу якого увійшли декілька сіл: Мотійки, Ступище, Давидки та Звіздаль перейшли до Алоїзія Пржисецького. Станом на 1860 рік маєток налічував 233 душі та мав 5601десятину землі. Його сини Адам, Болеслав та Діонізій Пржисецьки були студентами київського університету Святого Володимира та 1863 р. взяли участь у польському повстанні. В битві з царськими війсками під Москалівкою їх загін був розбитий і вони пораненими потрапили до полону а потім до овруцької в’язниці.
Діонізія Пржисецького відправила до Сибіру на каторгу, пізніше помилуваним він повернувся до батьківського маєтку в Христинівці. Донька Діонізія Вільгельміна Пржисецька у 1907 р. вийшла заміж за Ізидора Пласковського, сина поміщика з сусіднього маєтку Залісся. Це подружжя були останніми власниками садиби в Христинівці.
На жаль, дерев’яна садиба Пржесецьких збереглася до наших днів лише на єдиній чудом збереженій світлині початку 20 століття. В буремному 1918 р. садиба була пограбована та дощенту спалена місцевими бандами. Невблаганний час стер з людської пам’яті навіть місце де колись стояла панська садиба.
Ігор Довбиш (4.08.2019 р.) facebook.com