Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Церкви України: Закарпаття

Задільське Воловецький район

Церква св. Василя Великого. Початок XX ст. (?). (УПЦ)

У 1733 р. в селі згадують дерев’яну церкву св. Миколи з одним дзвоном, яку збудував тодішній священик Федір Задільський.

Пізніше згадка про дерев’яну церкву трапляється в 1870 р. Відомо, що попередня церква згоріла, зайнявшись від свічки, а на її місці нині споруджено школу. Теперішня церква подібна загальними рисами до інших дерев’яних церков верхів’я Латориці, але на відміну від них, має два зруби, а не три. Споруда з ялинових брусів стоїть на стрімкому схилі над селом біля нового цвинтаря. Довкола відкривається чудова панорама Карпат.

На жаль, дахи та опасання церкви і дзвіниці оббито залізом ще в середині 1920-х років. Зруби оббито ґонтом і пофарбовано.

У інтер’єрі бабинець і нава утворюють один об’єм, перекритий коробовим склепінням та умовно розділений вертикальним різьбленим брусом, що закінчується дещо нижче вікон. Михайло Мумряк розповідає зі слів свого батька, що в 1884 – 1885 роках у дзвіниці встановили три дзвони, а це непрямо вказує на час спорудження церкви.

Під час Першої світової війни селом пішла чутка, що дзвони візьмуть на переплавку. Люди зняли їх і заховали, а після війни знайшли лише два дзвони. У 1923 р. встановили ще один дзвін з написом: “Дзвін Михайло” Георгій Прімич (Юрко Веречанський)”, куплений чоловіком з Нижніх Воріт, що повернувся з Америки.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 308 – 310.