Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину,
якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

Могила Паліцина О.О.

Лариса Восьмірова

Могила Паліцина О.О., 1816 (іст.). Неподалік від колишньої садиби, у лісі, на місці сімейного склепу.

Паліцин Олександр Олександрович (1749 – 1816) – поет, архітектор, культурно-просвітницький діяч Слобожанщини кін. 18 – поч. 19 ст.

Після закінчення кадетського корпусу служив у Петербурзі ад’ютантом російського фельдмаршала П.Румянцева-Задунайського. Брав участь у Семирічній війні (1756 – 63), війні з Туреччиною (1768 – 74). У 1770 пішов у відставку в чині прем’єр-майора, оселився на х. Попівка Сумського повіту Харківської губернії (тепер у складі с. Залізняк), де у 1766 купив маєток. Тут він заснував просвітницький гурток «Попівська академія».

Членами гуртка були письменники В.Капніст, І.Богданович, С.Глінка; художник М.Алфьоров; просвітитель В.Каразін; архітектори В.Ярославський, А.Кардашевський, С.Васильєв та ін. Тут обговорювались питання скасування кріпацтва в Росії, поширення освіти серед народу, тут вперше виникло питання про відкриття університету на Слобожанщині. «Академію» відвідував Г.Сковорода.

О.Паліцин зібрав картинну галерею, яку передав Харківському університету. На її базі пізніше було створено Харківський музей образотворчого мистецтва. За активну культурно-освітню діяльність у 1810 Вчена рада Харківського університету обрала його почесним членом Президії університету, а у 1814 – дійсним членом товариства наук, що існувало при Харківському університеті.

Першим в Україні переклав «Слово о полку Ігоревім» віршами (1807); видав оригінальний твір: «Послание к Привете или Воспоминание о некоторых писателях моего времени» (1807). Крім цього він переклав твори французьких просвітителів: «Естественный закон» Вольтера, «Новая Элоиза» Ж.Ж.Руссо, «О составлении ландшафтов» Жерардена, «Дифирамб на бессмертие души» Ж.Деділя, «Времена года» Сен-Ламберта.

За проектами О.Паліцина на Сумщині споруджувались житлові та культові споруди. Зокрема, церкви в селах В.Сироватка та Юнаківка (Сумського р-н), Славгород (Краснопільський р-н), Кам’янка (Тростянецький р-н), Штепівка (Лебединський р-н).

У 1987 на могилі встановлено стелу з чорного граніту /1,3 м/ з меморіальним написом.

[Державний архів Харківської області, ф. 72, оп. 1, спр. 841; Біографічний довідник. – К., 1997. – С. 460; Энциклопедический словарь / Сост. Брокгауз и Эфрон. – СПб, 1897. – Т. 22а. – С. 633-634; Сапухін П. Засновник першого літературного гуртка на Слобожанщині / П. Сапухін // Радянське літературознавство. – 1958. – № 1. – С. 127; Сумцов Н. Культурный уголок Харьковской губрении (Поповская академия) / Н. Сумцов // Харьковский сборник. Вып. 2. – 1888. – С. 100, 107, 111; Сумцов Н. Из украинской старины / Н. Сумцов. – Х., 1905. – С. 22, 38, 39; Тесля М. П. Хутірська академія (до 200-річчя «Попівської академії») / М. П. Тесля. – Суми, 1992; Тесля М. П. Нотатки з історії сіл Залізняк та Верхня Сироватка і сусідніх з ними хуторів / М. П. Тесля. – Суми, 1999. – С. 4-16; Тесля М. Паліцинська академія / М. Тесля. – Суми, 2003; Черкесова К. Творча спадщина О. Паліцина в садибній культурі Слобожанщини. / К. Черкесова // Пам’ятки України: історія та культура. Науково-популярний ілюстрований часопис. – 1997. – № 2. – С. 98 – 103.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 1165.