2007 р. Cпівпережити “Страсті Господні”

Ярина Коваль

Дата: 26.03.2007

Національний музей у Львові взявся збагачувати постійну експозицію щойно відреставрованими у своїй реставраційній майстерні пам’ятками, які мають дійсно велику цінність.

Днями тут презентували ікону “Страсті Господні” кінця XV – початку XVI століття із церкви св. Дмитрія з Жогатина (Лемківщина, нині Польща).

Як акцентувала “Газеті” заввідділу давнього українського мистецтва, кандидат мистецтвознавства Марія Гелитович, таких великоформатних ікон окресленого періоду в Україні збережено одиниці. Чотирма найстарішими володіє Національний музей у Львові.

“Страсті Господні” з Жогатина – друга за віком така пам’ятка після “Страстей” із села Здвиження. Вона потрапила до музею восени 1924 року – її привіз із чергової експедиції на Лемківщину Іларіон Свєнціцький. Уже тоді ікона була в аварійному стані та потребувала негайних консерваційних заходів. Першим реставратором образу був Володимир Пещанський, який і заклав основи реставраційної справи в музеї.

Варте уваги, що реставрація кожної пам’ятки – задоволення не з дешевих. У цьому випадку вирішення фінансових проблем жогатинських “Страстей” узяли на себе українці з Канади, подружжя Христини й уже нині покійного Романа Цурковських, яке неодноразово допомагало Національному музею у Львові.

Під орудою одного з найдосвідченіших реставраторів темперного малярства в Україні Володимира Мокрія пам’ятку повернула до життя випускниця Львівської національної академії мистецтв Юлія Чухліб, яка презентувала цю роботу водночас як дипломну.

За словами молодої реставраторки, яка самовіддано працює в музеї вже три роки, у “Страстях Господніх” навіть без додаткових досліджень було помітно відставання авторського живопису від основи, пізніші реставраційні втручання тощо. Дослідження під рентгенівським та інфрачервоним промінням виявили додаткові проблеми.

“Передовсім, – розповідала Юля, – було відновлено контакт авторського живопису з основою за допомогою спирту та клею. А найскладнішим завданням виявилося видалення усіх пізніших перемалювань і реставраційних доповнень”.

“Можливо, ця ікона ще береже для нас таємниці, – знову слово Марії Гелитович. – Зокрема, можуть бути корективи до її атрибуції. Але треба наголосити, що увазі львів’ян ми представили одну з найоригінальніших з іконографічного та мистецького погляду українських іконописних пам’яток, яку варто побачити та відчути.

Зважте, попри те, що “Страсті Господні” показують сповнене драматизму дійство, ця пам’ятка – передусім через колористичне вирішення – має урочистий, піднесений настрій”.

Джерело: “Львівська газета”