Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Церква Різдва богородиці та дзвіниця

Архітектурний комплекс розташований у південній, найдавнішій частині села і складається з двох споруд – церкви Різдва Богородиці та дзвіниці. Перша будівля зведена 1698 р., друга – у XVIII ст. з повторенням особливостей розміщення та композиційного вирішення попередньої дзвіниці.

Церква складається з послідовно розташованих по осі захід-схід квадратних зрубів бабинця, нави та вівтаря. До північної стіни вівтаря прибудовано невеличку ризницю (XIX ст.), а до західної стіни бабинця – обшитий дошками каркасний притвор (1914 р.). Нава дещо більша від вівтаря і бабинця й перекрита розвиненим двоярусним верхом восьмигранної форми, в той час як приміщення бабинця й вівтаря – чотиригранним пірамідальним склепінням. Поєднання в одній споруді таких різних за ступенем конструктивної та композиційної складності типів рубленого перекриття є досить рідкісним у дерев’яній архітектурі України й свідчить про архаїчний харльлер поліської будівельної культури XVII ст. Навіть двозаломний верх нави вирізняється конструктивним розривом між заломом і нижнім зрубом (у кутах четверика), а також влаштуванням додаткових горизонтальних в’язей для погашення сил розпору рубленого склепіння. Це свідчить про відсутність у поліських народних майстрів необхідного досвіду у зведенні восьмигранних верхів.

Найповніше архаїчний характер споруди простежується в системі перекриття західного та східного зрубів. Це найпростіші пірамідальні склепіння чотиригранної форми, відокремлені від центрального верху дерев’яними водоточинами. До пережитків найдавніших традицій належать також випуски брусів, влаштовані в інтер’єрі споруди на перетині західного і східного зрубів з центральним. Не менш показовим є й асиметричне (лише з південного боку) розташування віконних прорізів у бабинці та вівтарі, аналогічне традиційному освітленню народного житла.

Відмінності в архітектурно-конструктивному вирішенні центрального і бічних приміщень підкреслюють домінантну роль нави, що послідовно втілено в інтер’єрі споруди. Це досягнуто насамперед за рахунок протиставлення світлої й пластичне насиченої нави відносно невисоким і затемненим приміщенням бабинця й вівтаря, а також завдяки розташуванню в наві величного триярусного іконостаса. Особливий художній інтерес в іконостасі становить нижній ярус з царськими вратами та іконами 17 – 18 ст., виконаними в кращих традиціях бароко. Середня частина іконостаса з зображенням 12 апостолів виконана значно сухіше й, очевидно, перенесена до жубровицької церкви з іншого храму. Також іншій церкві належить і горішній ярус іконостаса з шести п’ятикутних ікон з попарно розташованими зображеннями апостолів, які вирізняються найбільшою архаїчністю малювання. Незважаючи на значні хронологічні й стилістичні нашарування у вирішенні окремих частин жубровицького іконостаса, він справляє цілісне художнє враження. У комплексі з композиційними та конструктивними особливостями церкви Різдва Богородиці це дає змогу вважати її одним з найцінніших зразків дерев’яної архітектури XVII ст. на території Українського Полісся.

Дзвіниця розташована на схід від церкви й добре сприймається з головної вулиці села. Вона є важливим композиційним орієнтиром усього ансамблю. Будівля – триярусна. Два нижні яруси – рублені різновеликі четверики, а третій – обшита дошками аркада-галерея з невисоким чотирисхилим наметовим дахом. Первісно 1-й ярус споруди був оточений опасанням, яке ще більше підкреслювало пірамідальний характер об’ємної композиції пам’ятки.

Дзвіниця в Жубровичах належить до найскладніших зразків подібних будівель на території Полісся і в цьому полягає її безперечна історико-архітектурна цінність.

В.Т.Завада

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 104 – 105.