2017 р. Звід пам’яток України

Олег Сухобоков, Євген Осадчий, Віктор Приймак

Городище ранньослов’янське та давньоруське (археол ). На правому березі р. Ворскла, за 2,0 км на північний схід від села, займає три останці корінного берега, розділених досить глибокими ярами, але в цілому становлять один укріплений комплекс.

Городище згадується ще в документах 17 ст. під назвою Немировського. Наприкінці 19 ст. городище оглядав та зняв план В.Ляскоронський. У 1971 М.Кучерою знятий новий план городища. У 1986 всі частини цього складного городища були прошурфовані. Обстежене Є.Осадчим та О.Коротею у 2007.

Найбільший з останців має розміри 160 х 260 м та займає серединне положення між іншими. Всі схили високі (до 30 м) додатково ескарповані на висоту від 5,0 -7,0 до 9,0 – 12 м. З коротких сторін останця схили більш доступні через природні особливості. З північного боку по залишках рову (?) проходить стежка, що веде до майданчика середнього останця.

Північний останець має розміри 60 х 50 м, відділений від середнього вузьким та неглибоким пониженням, інші схили неприступні. На стороні, що виходить на середню частину поселення є вал (довжиною 35 – 40 м та висотою 1,5 – 2,0 м). Це дозволяє вважати ровом дану западину.

Південно-східна частина поселення займає останець підтрикутної форми, загальною площею 100 х 55 – 50 м. По західному краю майданчика даної частини укріплена потужним валом (2,5 – 4,0 м), який на північній ділянці досягає висоти до 6,0 м. над рівнем поверхні. За ним над крутим схилом знаходиться довгий та вузький прохід, по якому прокладена стежка до заплави. Біля підніжжя цього самого низького з трьох ділянок укріпленого поселення прокладений рів, що додатково перешкоджає проникненню на городище. Тут майданчик південно-східного останця частково огороджений з північного заходу валоподібним насипом, а з двох сторін крутими схилами. Розміри цієї частини городища становить приблизно 70 х 70 м. З південно-східного боку схили та край майданчика пошкоджені кар’єром. Потужність культурного шару становить від 0,3 до 0,5 – 0,7 м. З городища походять матеріали роменського та давньоруського часу, причому перерв у житті городища з 8 – 13 ст. не відмічено.

Матеріали обстежень 1971 та 1986 зберігаються у фондах ІА НАНУ.

[Беляев О. О сторожевой, станичной и полевой службе на Польской Украине Московского государства до царя Алексея Михайловича / О. Беляев. – М., 1846; ИСОХЕ., отд. ІІІ. – М., 1857. – С. 55 – 59; Голубовский П. В. Печенеги, турки и половцы до нашествия татар / П. В. Голубовский. – К., 1884. – С. 95 – 97; Третьяков П. М. Стародавні слов’янські городища у верхній течії р. Ворскла / П. М. Третьяков // Археологія. – 1948. – 1556Т. I. – С. 128; Кучера М. П. Звіт про роботу Лівобережного розвідзагону у 1971 р. / М. П. Кучера, О. В. Сухобоков // Архів ІА НАНУ. – ф. е. 1971/17-а. – № 5994-5995. – С. 12 – 14; Моця А. П. Отчёт о работе Днепровской древнерусской экспедиции в с. Журавное в 1986 г. / А. П. Моця, Р. С. Орлов, П. М. Покас // Архів ІА НАНУ. – ф. е. 1986/30. – № 22024 – 22027. – С. 3 – 5; Приймак В. В. Звіт про археологічні розвідки для «Зводу пам’яток історії та культури України» на території Сумської обл. у 2007 р. / В. В. Приймак, Є. М. Осадчий, О. В. Коротя // Архів ІА НАНУ. – ф. е. 2007/229.]

Городище, ранній залізний вік (археол.). На плато правого берега р. Ворскла над дорогою з с.Журавне до с. Риботень (за 3,0 км від першого та за 2,0 км від другого).

Городище з півдня та півночі відрізане від плато ярами, що переходять у балки. З боку річки схил укріплений ескарпом. З північного та південного боку захищене валом (до 1,5 м висотою та 10 – 12 м шириною), ескарпами, що переходять у рови. Висота захищеної частини схилу становить 5,0 – 6,0 м. Рів з напільного боку неглибокий – 1,5 – 2,0 м, але досить широкий – до 10 м.

Городище виявлене О.Моцею у 1986.

Майданчик городища зарослий лісом та має форму сильно витягнутої трапеції (з півдня на північ 460 м, при найбільшій ширині 170 м). Плато з напільного боку та сам майданчик понижується до річки. Вал з південного боку переривається трьома невеликими ярами давнього походження. В процесі шурфування з’ясувалася повна відсутність культурного шару. Але зважаючи на загальну топографію пам’ятки та систему укріплень городище можна датувати кін. 2 – 1 тисячоліттям. Тим же часом можна датувати і зруйнований курган, що розташований за 0,1 км західніше городища.

Городище середньовічне (археол.). На північній околиці с. Журавне в урочищі Демидів Бугор. Займає мис, що виходить у заплаву, який розташований за 1,0 км на північ від села та за 0,15 км від крайніх хат.

Городище обстежене О.Моцею у 1986.

Майданчик городища має витягнуто-овальну форму. Розміри майданчика по довгій осі – 115 м, по коротких від 35 до 60 м. Висота майданчика над рівнем заплави становить близько 30 м. З напільного (північного) боку проходить укріплена лінія з валу (висота – 2,0 – 3,0 м при ширині підошви до 10 м) та рову глибина якого становить 2,0 – 2,5 м, а ширина – 6,0 – 8,0 м.

Майданчик городища рівний, задернований. На ньому простежуються западини різних розмірів від жител напівземлянкового типу. Таких западин нараховується 48. Під час шурфування була встановлена потужність культурного шару 0,25 м, а в центрах западин – до 1,5 м.

З городища походять матеріали роменської культури, що дозволяє датувати городище не пізніше 2-ї пол. 10 ст., тобто пізнім етапом роменської культури. Матеріали досліджень зберігаються у фондах ІА НАНУ.

[Моця А. П. Отчёт о работе Днепровской древнерусской экспедиции в с. Журавное в 1986 г. / А. П. Моця, Р. С. Орлов, П. М. Покас // Архів ІА НАНУ. – ф. е. 1986/30. – № 22024 – 22027. – С. 1 – 3.]

Поселення багатошарове (археол.). На північній околиці села, за 0,13 км на захід від городища Журавне-2.

Виявлене та обстежене Є. Осадчим у 2003.

Поселення займає видовжений мис, обмежений з заходу яром зі сходу заплавою. На поселенні знаходяться будинки садиб та городи. На даний момент покинуті. Шурфування поселення не проводилася, з поверхні зібрана ліпна кераміка епохи бронзи прикрашена ялинковим орнаментом, уламки скіфського ліпного посуду та епохи пізнього середньовіччя. Розміри поселення – 150 х 50 – 30 м. Висота над рівнем заплави становить 30 м. Матеріали досліджень зберігаються у фондах Сумського обласного краєзнавчого музею.

[Приймак В. В. Звіт про археологічні розвідки для «Зводу пам’яток історії та культури» на території Охтирського району Сумської області у 2003 р. / В. В. Приймак, Є. М. Осадчий, Ю. М. Берест // Архів ІА НАНУ. – ф. е. 2003/140. – С. 6.]

Поселення ранньослов’янське та давньоруське (археол ). На правому березі р. Ворскла, за 1,0 км на північ від села, біля підніжжя трьохчастинного городища. Орієнтовні розміри поселення становить 350 х 150 м.

Поселення досліджувалося І.Ляпушкіним, О.Сухобоковим у 1971 та О.Моцею у 1986.

У результаті шурфування виявлений культурний шар потужністю від 0,2 до 0,6 м. З поселення походять матеріали роменського та давньоруського часу, що дозволяє датувати його 8 – 13 ст. Матеріали досліджень зберігаються у фондах ІА НАНУ.

[Кучера М. П. Звіт про роботу Лівобережного розвідзагону… / М. П. Кучера, 0. В. Сухобоков // НА ІА НАНУ. – ф. е. 1971/17-а. – № 5994-5995. – С. 12 – 14; Моця А. П. Отчёт о работе Днепровской древнерусской экспедиции в с. Журавное в 1986 г. / А. П. Моця, Р. С. Орлов, П. М. Покас // Архів ІА НАНУ. – ф. е. 1986/30. – № 22024 – 22027. – С.5 – 6.]

Курганний могильник (археол.). За 1,3 км на північ та за 0,3 на захід від села, розташований безпосередньо поряд з трьохчастковим городищем. Могильник складається з невисоких (від 0,5 до 5,0 м) насипів округлої напівсферичної форми. По уточненим даним могильник складався з 5 груп, що загалом нараховували 1282 насипи. При цьому окремо розташована група з 30 курганів, що розташована за 0,7 км на півнвчний схід від трьохчасткового городища.

Курганний могильник обстежено О.Моцею у 1986. Тоді ж знято план могильника та розкопано 28 насипів. Виявлені поховання за обрядом трупоспалення (к. № 7) та трупопокладення з дотриманням християнського поховального обряду. Виявлені трупопокладення на горизонті, в насипу, в підкурганній ямі та камерне поховання. У деяких ямах зафіксовані сліди дерев’яних конструкцій – домовин. Серед поховального інвентарю виявлені прикраси притаманні сіверянам, а також речі загальнодавньоруського вжитку. В цілому могильник можна датувати 10 – 12 ст. та розглядати його як пам’ятку роменсько-даньоруського часу.

[Моця А. П. Отчёт о работе Днепровской древнерусской экспедиции в с. Журавное в 1986 г. / А. П. Моця, Р. С. Орлов, П. М. Покас // Архів ІА НАНУ. – ф. е. 1986/30. – № 22024 – 22027. – С. 1 – 3.]

Курганний могильник (археол.). За 1,3 км на північ та за 0,3 на захід від села, розташований безпосередньо поряд з трьохчастковим городищем. Могильник складається з невисоких (від 0,5 до 5,0 м) насипів округлої напівсферичної форми. По уточненим даним могильник складався з 5 груп, що загалом нараховували 1282 насипи. При цьому окремо розташована група з 30 курганів, що розташована за 0,7 км на півнвчний схід від трьохчасткового городища.

Курганний могильник обстежено О.Моцею у 1986. Тоді ж знято план могильника та розкопано 28 насипів. Виявлені поховання за обрядом трупоспалення (к. № 7) та трупопокладення з дотриманням християнського поховального обряду. Виявлені трупопокладення на горизонті, в насипу, в підкурганній ямі та камерне поховання. У деяких ямах зафіксовані сліди дерев’яних конструкцій – домовин. Серед поховального інвентарю виявлені прикраси притаманні сіверянам, а також речі загальнодавньоруського вжитку. В цілому могильник можна датувати 10 – 12 ст. та розглядати його як пам’ятку роменсько-даньоруського часу.

[Моця А. П. Отчёт о работе Днепровской древнерусской экспедиции в с. Журавное в 1986 г. / А. П. Моця, Р. С. Орлов, П. М. Покас // Архів ІА НАНУ. – ф. е. 1986/30. – № 22024 – 22027. – С. 1 – 3.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 878 – 880.