Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору Української держави

Богдан Хмельницький

?

1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України

С. Таранушенко

Покровська церква, збудована в 1759 р.

[Таранушенко С. Пам’ятки мистецтва старої Слобожанщини. Харків, 1922, табл. XV, рис. 1]

В плані церква складається з трьох гранчастих зрубів, увінчаних трьома верхами.

Спочатку церква стояла в Скельському монастирі. В 1790 р. церкву перенесли до Зінькова, перейменувавши її з Преображенської на Покровську [Мартынович П., Горленко В. Церкви старинной постройки Полтавской епархии. «Полтавские епархиальные ведомости», 1888; Твердохлебов А. Осколки старины в Зеньковском уезде. «Киевская старина», 1905, VII-VIII; Черняшевский А. Покровская церковь г. Зенькова. «Полтавские епархиальные ведомости». 1908,, № 14].

Збудовано церкву з соснових брусів. Зруби закладено на товстих дубових підвалинах. Добірний матеріал і першорядна будівельна техніка відзначають одну з найбільших і найвищих дерев’яних монументальних пам’яток (довжина поземного плану будови сягає 22 м, ширина центральної дільниці близько 11 м, внутрішня висота центра 25 м).

Церква триверха, тризрубна. План її складається з центрального восьмикутника та двох шестикутників (вівтар і бабинець). Але цей, один з найпоширеніших типів церков, втілено у такі форми, що церкву Покрови треба віднести до найвидатніших пам’яток народної монументальної дерев’яної архітектурної творчості.

Зруби стін усіх дільниць, восьмерик центрального верху, ліхтарі усіх трьох верхів – гранчасті, обшиті шалівкою вертикально, прорізані високими вузькими вікнами. Все це разом з різко виявленим нахилом граней зрубів всередину створює враження динаміки, організує рух мас вверх. Корпус стін завершує енергійно винесений карниз. Разом з двома, м’якше виявленими поясками, карниз об’єднує, пов’язує маси зрубів, підкреслює горизонталі, спільні усім зрубам. Разом з тим ці горизонталі розчленовують як об’єм цілого корпусу, так і площі кожної грані, розбиваючи більші ділянки на менші площини. Вікна зовні мають різний вигляд і різні розміри. Найбільші – потрійні; в них крайні дільниці складаються з 8 (4×2), а середня з 12 (6×2) шибок.

Інші вузькі одинарні вікна складаються з 12 (6×2) шибок. Такі вікна розміщено в середньому поясі зрубів стін та восьмерику центрального верху. У верхньому ярусі зрубів стін вміщено над великими маленькі круглі вікна, в південній та північній гранях усіх дільниць маленькі вікна мають зовні квадратну форму (всередині їм відповідає складніша форма: рівнокінечний хрест з закругленими кінцями, в який вписано квадрат).

Зруби стін усіх дільниць однієї висоти. Всі вони виглядають високими, особливо зруби вівтаря та бабинця; їх висота здається вдвоє більшою за довжину плану. Звичайно, і сприймаються вони стрункішими за зруб центра. Проте маси усіх зрубів стін настільки вагомі, що на глядача впливає більше і в першу чергу їх висота і об’ємність, а відчуття їх стрункості з’являється потім.

Чіткіше відчуваються елементи стрункості у верхах, хоч форми їх також характеризуються значними, вагомими масами. Ні форми ліхтарів, ні пропорції восьмерика назвати стрункими не можна. Дахи на заломах підкреслюють різке зменшення об’ємів верхів, вони виявляють енергійну динаміку форм, але ні легкими, ні стрункими вважати також їх не можна. Проте і форми зрубів стін, і форми верхів не несуть в собі і натяку на присадкуватість, на затримку руху мас вверх. Зруби стін і верхи викликають відчуття спокійно впевненого, повільного, але нестримного руху, з великими запасами прихованих потенціальних можливостей.

Перше враження, при внутрішньому огляді церкви, якщо зайти з цвинтаря в бабинець, – підкреслена стрункість дуже високого гранчастого зрубу стін. Стрункість ця досягається за допомогою затемнення верхніх частин будови. Навпаки, в бабинці до найдальшого куточка все ясно освітлено: посередині висоти зрубу стін прорізано в трьох гранях три потрійних вікна, верх зрубу освітлюють три малих вікна, на залом падає світло і знизу, і зверху з чотирьох вікон ліхтаря.

Зруби стін бабинця підкреслено похилі всередину. Верх південної і північної граней зрубу стін зв’язано з західною гранню ригелями, скромно оздобленими знизу фестонами. Східні кути зрубу за допомогою рублених клинів переводять шестигранник в восьмигранний зруб залому. Грані зрубу стін, орієнтовані по сторонах світу, м’яко переходять в зруб залому.

Високий в цілому залом зведено в дуже енергійному темпі. З заходу грань заломлено стрімко (60°), а зі сходу, навпаки, дуже похило (40°) з розрахунком, щоб просвіт між ліхтарем бабинця і восьмериком центрального верху зробити якнайбільшим. В зв’язку з цим форми кожної грані залому відмінні і за розміром, і за контурами. В проекції на уявну площину грані залому утворюють складний зірчастий візерунок. В початковій стадії грані залому звужуються повільно. На середині висоти процес звужування різко активізується. В заключному верхньому етапі грані набувають тенденції до якомога активнішого звуження внутрішнього об’єму верху. Ширші площини посередині поширюються, а вузькі, навпаки, звужуються, але в кожній грані це проведено в різній мірі і не на одній висоті. Більші за розміром грані посередині трохи провисають всередину будови, а вузькі – дають легку вигнутість назовні. Східна грань залому посередині поширена і дуже слабо провисає. Боки сусідніх вузьких граней мають вигляд сегментів; одним боком вони ніби обіймають східну грань, другим – врізаються в сусідні північну і південну грані. В слабшій мірі та сама картина повторюється і в західній половині залому з тою відміною, що західна грань, різко вигнута назовні. Завершує бабинець ліхтар. Його легка форма виглядає стрункою в пропорціях зрізаною пірамідою. Освітлено ліхтар чотирма вікнами, високими й дуже вузькими.

З центральною дільницею бабинець сполучає невисокий відносно до зрубу стін просвіт. В нижній половині він прямокутний; вище, над стяжкою з трьох брусів, просвіт вужчий, завершується він плавно, дугою в півкола. З сторони бабинця до брусів стяжки прибудованопоміст хорів. Сходи на хори – при північній грані. Бильця сходів оздоблено соковито різьбленим геометричним орнаментом, а бильця хорів – балясинками. Майстер церкви мислив і компонував в будові кожну дільницю певною мірою ізольовано. Зруб центра від вівтаря відділяють короткі заплечики. На границі з бабинцем заплечики довші. Просвіти між дільницями невисокі, а глуха стіна зрубу між дільницями становить половину, або й більше висоти грані.

Після бабинця центральна дільниця виглядає як простора зала, у якої ширина більша за довжину. Також витягнута в напрямку південь – північ форма восьмерика. Центр залито світлом, що щедро ллється з 24 вікон. Вражає центр і своєю висотою. При однаковій з бабинцем висоті зрубу стін верх центра має не один, а два заломи; крім ліхтаря, які мають вівтар і бабинець, центр має ще восьмерик. Реальну висоту дільниці в 25 м майстер ілюзорно збільшив виробленими віками засобами. Різке звуження усіх граней зрубу стін – перший з цих засобів. Якщо в бабинці нахил граней стін всередину давав 4 см на 1 м висоти, то в центрі східна грань дає 5, а західна навіть 8 см на 1 м висоти.

Рівні площини граней зрубу стін центра підносяться спокійно, без напруження. Широкі грані, орієнтовані по сторонах світу, майже непомітно переходять в грані зрубу першого залому. Вони виконують роль цезур у процесі розгортання вверх об’єму дільниці.

Перший залом низенький. Південну і північну його грані заломлено під кутом 57°, тоді як східну – під кутом 70°, а західну – навіть 80°. Східна і західна грані першого залому на початку продовжують напрям граней стін і лише вгорі чіткіше виявляють нахил всередину. Висота й кути залому обумовлені настановою: щоб у восьмерика довжина дорівнювала довжині плану бабинця, а ширина – довжині західної грані плану центра. Таким чином, об’єм зрубу стін дільниці переходить у розлогий восьмерик, що зберігає співвідношення сторін плану дільниці і становить ніби продовження граней зрубу стін. Ширину простінків восьмерика в значній мірі приховують вікна, а їх висока вузька форма посилює елемент стрункості. Верх восьмерика позначено суцільним вінцем різьблених ригелів.

Другий залом – високий, стрімкий. Він мав завдання звести об’єм верху до розмірів ліхтаря, що в натурі незначно більший за ліхтар бабинця, а на вигляд сприймається, як одного з ним розміру і до того ж рівносторонній в плані. Тому південна і північна грані другого залому дають кути 53 і 50°, а східна й західна заломлені під кутом 60°, тобто як сторони рівностороннього трикутника (рівностороннім трикутником майстер користався і при побудові залому бабинця). У всьому іншому другий залом центра побудовано так само, як і залом бабинця, і грані залому складають в проекції також зірчастий візерунок. Завершує центральну дільницю ліхтар, прорізаний 4 вузенькими й високими вікнами. На вигляд він має форму зрізаної піраміди.

Форми і пропорції зрубів стін заломів і ліхтаря вівтаря з незначними відмінами повторюють форми бабинця. До уваги треба взяти те, що план вівтаря коротший, ніж у бабинця, і те, що в східній грані зрубу стін прорізано не потрійне, як у бабинці, а одинарне вікно.

Вихідний розмір в побудові плану – повна довжина плану центральної дільниці. Ширина плану центральної дільниці дорівнює 3/4 довжини його. У вівтаря довжина плану дорівнює половині ширини плану центральної дільниці (в найширшій його частині), а повна ширина – довжині його. У бабинця ширина плану дорівнює ширині вівтаря, а довжина – діагоналі південної половини плану вівтаря. Довжина центра відноситься до довжини бабинця, як довжина бабинця до довжини вівтаря.

Зруби стін усіх дільниць однієї висоти, вона дорівнює подвоєній довжині плану вівтаря.

Висота першого залому центральної дільниці становить 1/4 довжини зрубу стін дільниці (вгорі), або третину довжини плану вівтаря. Грані залому звужують зруб стін з розрахунком, щоб довжина восьмерика дорівнювала довжині плану бабинця, а ширина восьмерика – діагоналі чотирикутника, в який вписується план бабинця: висота восьмерика дорівнює половині довжини зрубу стін дільниці на рівні верхнього вінця. Висота другого залому визначалася тим, що висота верху без ліхтаря дорівнювала довжині плану дільниці.

Висота центрального верху без ліхтаря дорівнює довжині плану центра, а з ліхтарем – ширині плану центра. Висота центральної дільниці без ліхтаря дорівнює, довжині плану будови, а повна внутрішня висота центральної дільниці – сумі ширини плану центра і подвоєної довжини плану вівтаря, або сумі подвоєної довжини плану центра і довжини плану бабинця.

Висота залому визначається тим, що вона і зруб стін вівтаря разом дорівнюють довжині плану вівтаря і центра разом. У ліхтаря вівтарного верху довжина дорівнює третині довжини зрубу стін дільниці (вгорі), ширина – половині ширини зрубу стін дільниці (вгорі) і висота – довжині його.

Верх бабинця в головних рисах і розмірах з певними відмінами, що залежать від різниці в довжині плану, повторює структуру верху вівтаря. Висота верху бабинця дорівнює висоті верху вівтаря. Висота залому разом зі зрубом стін дорівнює, як і у вівтарі, довжині плану вівтаря й центра разом. У ліхтаря довжина й ширина разом з стінками дорівнює внутрішнім розмірам ліхтаря вівтаря.

Лутки нижнього ряду вікон в зрубі стін центра закладено на висоті, що дорівнює південній грані плану бабинця (1/3 суми довжини плану центра і вівтаря). Верх середнього полотнища потрійного вікна лежить на висоті, що дорівнює діагоналі чотирикутника, в який вписується шестигранник плану вівтаря, а центр цього вікна міститься на висоті, що дорівнює довжині плану бабинця. Центр малого квадратного вікна лежить на висоті, що дорівнює майже половині довжини будови. Низ вікон восьмерика центрального верху закладено над верхнім вінцем зрубу стін дільниці на висоті, що дорівнює половині ширини плану бабинця. Вікно ліхтаря центрального верху прорізано на висоті, що дорівнює висоті восьмерика над верхнім вінцем того самого восьмерика, а над підлогою воно підняте на висоту, що дорівнює довжині плану будови. Низ вікна ліхтарів у вівтарі й бабинці над верхнім вінцем зрубу стін лежить на висоті, що дорівнює половині довжини зрубу стін дільниці (вгорі).

Нахил зрубів стін всередину у вівтарі (південна, північна і східна грані) становить в середньому 4 см на 1 м висоти. Такий самий нахил мають південна й північна грані бабинця. Нахил західної грані центрального зрубу досягає 6 см, а західної грані бабинця – 8 см на 1 м висоти зрубу.

Таким чином, об’єми дільниць будови вкладаються в границях такої схеми: висота зрубів стін дорівнює подвоєній довжині плану вівтаря, висота центрального верху – ширині плану дільниці, висота верхів вівтаря й бабинця – апофемі рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює довжині зрубу стін вівтаря (вгорі). Внутрішня висота центральної дільниці більша за довжину плану будови; довжині плану будови дорівнює висота центральної дільниці без ліхтаря.

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 147 – 154]