Ратне смт

Історичні адміністративні поділи

Перша згадка: 1366 р.; в 1440 р. надане магдебурзьке право [Історія міст і сіл УРСР: Волинська область. – К.: 1970 р.].

В [Історія міст і сіл УРСР : Волинська область. – К. : ГРУРЕ, 1970 р.] пишуть, що тут в 13 ст. був монастир, ігумен якого Петро Ратенський став у 1305 р. митрополитом. Але ці автори не знайомі зі справою: Петро був з монастиря, що на річці Рата у Галичині.

В 1906 р. зафіксовано містечко Ратно Гірницької волості Ковельського повіту (6 верст від волосного центру) [Список населённых мест Волынской губернии. – Житомир: 1906 г., с. 91].

Історичне населене місце; дата заснування/першої згадки кін.12 – поч.13 ст. [Постанова Кабінету міністрів УРСР “Про затвердження Списку історичних населених місць України” № 878 від 26.07.2001 р.].

Довідка у Вікіпедії: uk.wikipedia.org

Пам’ятки археології

В уроч. Селисько – сліди поселення тшинецько-комарівської культури. 1935 року О. Цинкаловський знайшов тут дві кам’яні свердлені, суцільно шліфовані сокири.

За селищем на підвищенні приблизно 2–3 м серед боліт є круг-ле городище діаметром 60 м, обстежене в 1930-ті роки О. Цинкаловським, а в 1960 р. – П. Раппопортом. Зараз належить до переліку пам’яток археології, що перебувають під охороною держави. Зібрано кераміку, вироби із заліза, скла, прикраси ХІ– ХVІІ ст. У ХІІІ–ХVІ ст. тут існував замок. У ХІІІ ст. на території Ратного був побудований монастир.

Джерела

Дані рятувальної археологічної служби Волинської області.

Кучінко М. М., Охріменко Г. В. Археологічні пам’ятки Волині / М. М. Кучінко, Г. В. Охріменко. – Вид. 2-ге, випр. і доп. – Луцьк : Вид-во ВДУ «Вежа», 1995. – С. 148.

Охріменко Г. В. Населення Волині в праісторичні часи (розвиток матеріальної і духовної культури) : монографія / Г. В. Охріменко. – Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2004. – С. 218.

Cynkałowski A. Materiały do pradziejów Wołynia i Polesia Wołyńskiego / A. Cynkałowski. – Warszawa, 1961. – S. 191–192.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. Пам’ятки археології. – К.: 2018 р., с. 254 – 255.

Список літератури – на сайті «Знання про Україну».