1967 р. Історія українського мистецтва
До творів Олексія близька за колоритом група ікон з Багноватого (біля Турки) другої третини XVI століття, правда, дещо іншої, більш широкої живописної манери із своєрідним способом моделювання облич, за допомогою якого чітко виділяється індивідуальна характеристика персонажа. В іконах «Страшний суд» та «Страсті» у цілому ряді деталей помітний відхід від строгих іконописних канонів зображення та каліграфічних прийомів. Натомість з’являється чимало безпосередніх життєвих спостережень, сповнених аромату і своєрідного колориту сучасності. Це стосується передусім типажу, виразу облич, руху, жестів, одягу, а також і інших побутових деталей.
Художник працює майже в монохромній гамі нейтральних вохристо-коричневих кольорів, не дбаючи про яскраві декоративні кольорові акценти. Він замінює їх контрастними поєднаннями темно-коричневої і чорної фарб та темної синявої зелені з вохрою сіруватого відтінку. Дуже цікавими й близькими до навколишньої дійсності є групи гравців у кості у «Страстях» та представників місцевої влади у центральній сцені «Розп’яття», що являють собою великий крок у напрямі до реалістичного трактування образу.
В іконі «Страшний суд» привертають увагу кумедні силуети чортиків у різноманітних вигадливих позах, а також групи різних народів у характерних тогочасних мальовничих костюмах. Особливо цікаві в цьому творі зображення пекельних мук, пройняті гумором сцени з шинкаркою та дударями, виконані одним лише чорним контурним рисунком.
Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 255 – 257.