Храм бригіток у Бересті
16.12.2019 р.
Берестейський архітектор Олександр Невар, продовжує тішити любителів давнини вражаючими реконструкціями храмів старовинного Берестя. Днями на сторінці дослідника в facebook з’явився анонс, а пізніше й власне реконструкція храму Благовіщення Пресвятої Діви Марії монастиря бригiтак. Будинок цікавий ще й тим, що в ньому містилася сумновідома берестейська в’язниця комендантом якої був майбутній поліський воєвода Вацлав Костек-Бернацький. В ній на засуджених на смертну кару випробовували хімічну зброю.Світлина від Александра Пинчука.
Згідно даследжень Тамари Вікторівни Габрусь ( “”Мураваныя харалы. Сакральная архiтэктура беларускага барока”. Мн.: Ураджай, 2001, сторінки 209-210) монастир жіночого каталiкага ордена бригiтак в Бересті був заснований в 1623 р. в передмісті Піски поблизу дороги на Підляшші. Його фундатарамi були магнати Ян Пац з дружиною Катериною, Олександр Гасевський i Ігнатій Садовський, староста слонімський. Спочатку монастирські будівлі були дерев’яні. Кам’яний костел бригiтак був зведений в першій половині XVIII ст., До 1751 р., коли відбулася його кансекрация в честь Благовіщення. Одночасно з ним побудований i двоповерховий кам’яний п-образний монастирський корпус, приєднаний до південної сторони храму через сакристію i велику прямокутну в плані каплицю, призначену лише для черниць.Світлина від Александра Пинчука.
Як i все монастирі Берестя, бригітський ліквідований на початку 1830-х рр. i відомий по обмірних кресленнях того часу, виконаних для пристосування корпусів під потреби військового відомства. На них представлені плани, розрізи i головний фасад, але відсутній бічний, що неадходна при незвичайної i оригінальною схемою плану для повноти уявлення про його об’ємно-просторову композицію. Кафаликон костелу це трохнавова структура з базилiкальним перетином, але не прямокутна в плані, а у вигляді незавершеного овалу. Зі сходу i заходу його завяршалi строгі прямокутні об’єми вівтарної частини i просторого нартексу. Витягнутість центральної нави свідчить про те, що він був перекритий циліндричним склепінням i накритий вальмовой дахом, а не шатрової вежею, як вважала А. Д. Квiтницька. Одночасно з обмірних креслень виникає, що в композиції споруди був присутній невисокий трансепт (з південного боку прикрашений витягнутим фронтоном), в результаті чого утворювалася оригінальне хресне ядро, обмежене овальним планом. Завдяки оригінальній схемі плану костелу бригiток досить незвично було організовано його інтер’єр. Над усім дамiнував геометрично невизначений овальний простір центральної нави з мармуровою підлогою. Кривизну бічних навів корегувалося тонкими перегородками, які поділяли їх на прямокутні травеї,між якими зберігався анфiладний зв’язок. Складність просторових співвідношень посилювалася стуковою пластикою з різбленими (з дерева) вівтарями, білими з позолотою (колористичне рішення характерно для стилістики рококо). Крім великого головного вівтаря було ще 10 малих, розташованих в крилах трансепту i каплиці. Головний фасад мав багату пызньбарочну пластику з вязкамi пілястр, завершеними декаративнимi вазами і статуями, між якімi височів фiгурний витягнутий по висоті фронтон на разкріпованому антаблементі.Світлина від Александра Пинчука.
Після офіційного початку робіт по перебудові середньовічного міста на фортецю в 1833 р., корпуси скасованого монастиря бригiток разом з будівлями василiан i августинців почали перебудовувати під розміщення тут військових гарнізонів одними з перших i в тому ж році були пристосовані під потреби військового відомства. Комплекс в перебудованому вигляді складався з двох корпусів і називався бригітськими казармамi. У колишньому костелі, перебудованому на 3-х поверховий корпус местивcя арсенал, вартова рота і кузня, а колишній монастирський двоповерховий будинок використовувалося як склад недоторканного запасу. Після повстання 1863. бригiтські казарми спочатку переобладнані на військово-виправну, а трохи пізніше – в пересильну в’язницю. З 1876 р. заново пристосовується під військово-пересильну тюрму, якої залишалася до подій Першої світової війни. З відомих в’язнів дореволюційного періоду, утримліваючихся в стінах “бригіток” були один з керівників повстання 1863 р. Роман Рогінський i майбутній голова Всеросійської надзвичайної камісіi по боротьбі з контрреволюцією і саботажем Фелікс Дзержинський. В 1939 р. тут знаходився лідер ОУН Степан Бандера. За часів II Речі Посполитої брігітська в’язниця була перетворена на в’язницю суворого режиму, куди часто потрапляли політичні в’язні (тут в 1930 році сиділи депутати Сейму, учасники “Берестейського процесу” – найбільшого політичного судового процесу. В період з 1939 по 1941 рр. вже в Радянському Союзі в’язниця отримує статус в’язниці суворого режиму для політичних в’язнів, а охорону здійснювали канваiри батальйону військ НКВС, дислоковані в казармах Берестейської фартециi. У червні 1941 р будинок був пошкоджений, більше не відновлювався i в 1955 р. був розібраний саперами.
Джерело:
Підготував Іван Парнікоза