Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби
за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

1968 р. По Україні

Г. Н. Логвин

1968 р. По Україні

Розмір зображення: 782:800 піксел

Замок в Бережанах. 1534 – 1554 рр. Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 315.

Бережани заснували у 1530 р. великі українські феодали – вже відомі нам Синявські. Щоб заохотити міщан і ремісників оселитися в Бережанах, вони випросили у короля деяких привілеїв. За це міщани мусили виконувати ряд повинностей, зокрема будувати й ремонтувати укріплення, косити сіно й возити його в замок, ходити на спуск ставу. На Золотій Липі у ставу, очевидно, ще в 30-х роках XVI ст. була риба, що становила значну статтю прибутку; вона славилася далеко за межами України і навіть вивозилася в Європу. Замок почали будувати в 1534 і закінчили в 1554 р., про що свідчить пишномовний напис над брамою. Але й після того не раз його ремонтували і добудовували, аж до порівняно недавніх часів. Та все ж його архітектурне обличчя характерне для XVI ст.

Замок розташований на одному з островів Золотої Липи. Тому він був зовсім неприступний, крім зими, коли ріки і болота замерзали; але за тих часів зимою майже не воювали. Будували замок, очевидно, місцеві майстри; тому і в плануванні, і в архітектурних деталях, і в типі обходів, і в багатьох інших рисах виявляється його тісний зв’язок з вітчизняною архітектурою. Нерегулярний у плані двір, близький до п’ятикутного, утворений постановкою великих палацових і житлових корпусів по периметру двору, в зовнішніх стінах влаштовані бійниці. З найбільш приступного боку було поставлено п’ятикутну, круглу і наріжну квадратну (тепер її немає) башти, а з півночі – тільки одну, що в плані має форму півдванад-цятигранника. Стіни теж неоднакової товщини: з півночі вони втроє тонші, а з приступного боку мають неймовірну товщину – майже 6 метрів. Перебудовуючи замок наприкінці XVII ст., як сказано в описі, влаштували «покої на мурі широкім».

Зовні в ньому все позначене силою, величчю, але у дворі його вигляд зовсім інший – мальовничий і затишний, хоча і зберігає поважність. Чотири корпуси з п’яти мали двохярусні галереї, що нагадували аркаду дворика будинку Корнякта у Львові. З ними особливо гармоніює аттік на південному корпусі, оздоблений глухою білокам’яною аркадою на опецькуватих стовпчиках. На великих площинах стін дуже ефектно виділялись величезні аркади з мережчатими тінями. Портали й наличники – в стилі ренесансної та української народної різьби по дереву. Отже, будівничі, так би мовити, поєднали замок з палацом. Тим-то ми й зараховуємо бережанський замок до перехідного типу.

В південній частині двору є замкова церква, первісно тридільна, без бань. Пізніше до неї прибудували дві ренесансні каплиці. Тут чимало саркофагів родини Синявських з прекрасними ренесансними скульптурами, що їх виконали славнозвісні львівські митці – Генрік Горст і Ян Пфістер. Витончена різьба по мармуру і алебастру, поєднана зі строгою архітектурою, являє собою оригінальний вид синтезу мистецтва.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 322 – 323.