Сураж с

Історики вказують на містечко поруч із Більськ-Підляським та Наревом як на один із населених пунктів північної окраїни Галицько-Волинського князівства (Дорогичинської землі) в часи короля Данила і за Литовсько-руської доби. Археологічні дані свідчать про існування Суража не пізніше межі XII- XIII століття.

Дорогичинська земля почала оформлюватися ще в ХІ ст., коли формувався кордон Русі (Берестейщини) з Мазовією, ятвягами та Литвою. В цей же час оформився кордон найзахідніших руських земель з Польщею, який протягом ХІ-ХIV ст. суттєво не змінювався. Кордон з польською Мазовією починався на р. Нарві. Найбільш висунутим на північний-захід руським городищем тут був Сураж розташований на лівому березі Нарви, біля гирла р. Лізи. Починаючи з ХІ ст. між р. Боброю та Нарвою простягалася лісиста прикордонна територія, яку взяла під охорону низка давньоруських городищ. Окрім Суража тут закладаються городища в Зайончках над р. Нарвою, Бранську над р. Нурцем та Більську (суч. Більську-Підляському). Поновлюється життя на колишньому племінному городищі в Гацьках. Більшість з цих городищ також охороняла з півночі північний захід Берестейщини – майбутню Дорогичинську землю від ятвягів та литвинів. З мазовецького боку тут знаходилися натомість два городища – Візна біля впадіння р. Бобри до Нарви і Сьвенцьк. Ці городища закладалися як проти русінів так і ятвягів.

Городище в Суражі -так звана Замкова гора – є одним з найпотужніших давньоруських городищ на Підляшші. За своїми характеристиками воно є порівнювальним до Дорогичина. Городище розташовано в південній частині міста Сураж, близько 50 м на схід від вул. Rynek Kościelny на невеликому пагорбі над р. Нарва. Вал городища має форму нерегулярного овалу і пробігає краєм невеликого пагорбу, загальна площа якого нараховує близько 0,6 га. Вважається, що городище було оточено ровом, заповненим водою з Нарви. Найновіші дані розкопок показали, що городище в Суражу постало в XII ст. Наразі показано, що це городище заклали русини. Про це свідчить і час постання городища і знайдені на ньому артефакти. Однак через деякий час мешканці його залишили.

Після відносно сприятливого періоду для поселення у Х-ХІІІ ст., на Підляшшя прийшов час виснажливих воєн. Це призвело до припинення життя на довгий час в поселеннях на Верхній Нарві і назавжди у верхній частині суч. Біловезької та Ладської Пущі. Старе руське населення на Підляшші утрималося переважно в околицях найбільших міст – Дорогичина, Більська, Бранська та Суража, що визначали майбутню межу руського та мазовецького ареалів в наступних XIV-XV ст. На захід і північ від цих пунктів натомість простягалися пустки.

Наступний етап використання городища в Суражі розпочався в XIV ст., коли тут було збудовано дерев’яний литовський замок. Перша письмова згадка про Сураж походить вже з Литовського періоду. 1392 р. замок був спалений хрестоносцями. В XV ст. Сураж виконував роль столиці Суражської землі. Передгороддя дало початок місту локованому на магдебурзькому праві в 1445 р. В цей час на місці городища було зведено мурований замок, який був знищений під час шведського «потопу».

У Суражу у ХVI ст. була «ляцька» частина на лівому та «руська» на правому березі Нарви.

За переписом 1897 року кількість мешканців становила 1599 осіб (813 чоловічої статі та 786 — жіночої), з яких , 368 — юдейської, 1157 — римо-католицької.

Джерела:

Підготував І. Парнікоза, НІАМ «Київська фортеця».

Список літератури – на сайті «».