Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину,
якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

Мавзолей І.М.Інзова

Мавзолей І.М.Інзова

Мавзолей Інзова 1825 р. [Пам’ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. – К.: Держбудвидав, 1956 р., с. 68].

Мавзолей Інзова 1825 р. [Постанова Ради міністрів УРСР “Про впорядкування справи обліку та охорони пам’ятників архітектури на території Української РСР” № 970 від 24.08.1963 р.].

Мавзолей Інзова 1825 р. [Державний реєстр національного культурного надбання: пам’ятки містобудування і архітектури України (проект). – Пам’ятки України, 1999 р., № 2-3].

ИНЗОВА МАВЗОЛЕЙ, 1833 г. Построен как кладбищенская церковь. После смерти в 1845 г. в Одессе председателя попечительского комитета об иностранных поселенцах южного края России И.Н. Инзова, по ходатайству болгарских колонистов, останки его были в 1846 г. перевезены в Белград и погребены в этой церкви, которая с тех пор стала называться мавзолеем Инзова.

Сооружение в стиле классицизма, возведено из камня-ракушечника, оштукатурено. Представляет собой ротонду на невысоком цоколе с колоннами, опоясывающими западную половину здания. Перекрыто куполом на высоком барабане с люнетами, увенчанным полусферической главой с главкой. Опоясывающая стена расчленена пилястрами. Ордер колонн и пилястр тосканский. Над оконными проемами, равномерно размещенными по всему периметру здания, квадратные ниши.

Стены и барабан завершены карнизом. В мавзолей ведет каменная лестница. В интерьере стена опоясана карнизом, у основания барабана купола – фризом с небольшими квадратными нишами и карнизом с кронштейнами. Памятник является одним из немногих сохранившихся мемориальных сооружений начала XIX в. [Памятники градостроительства и архитектуры УССР. – К.: Будівельник, 1985 г., т. 3, с. 271)