Пам’ятки археології с. Боратин
3а 0,5 км на південь від села в уроч. Могилки (на лівому високому березі р. Стир) – двошарове поселення волино-подільської культурної групи, відкрите 1978 року М. Кучинком. У І98І–І982 рр. досліджувалося Д. Козаком. Розкопано 1880 кв. м площі і виявлено 13 жител, 4 господарські споруди, 22 ями, що належать до другої половини І–ІІІ ст. н. е. У їх заповненні та культурному шарі знайдено уламки гончарного і ліпного посуду, залізні ножі, шила, голки, рибальські гачки, фібулу, поясну пряжку, кістяні проколки, глиняні прясла до веретена та тягарці до вертикальних ткацьких верстатів. До слов’яно-руського часу зараховують 7 напівземлянкових жител квадратної форми з глинобитними печами в одному із кутів на рівні долівки. Матеріали цього культурного горизонту представлені гончарною і ліпною керамікою [Козак, 1991, с. 141– 146; 154–161; Оприск, 1989, с. 170–171].
Поблизу села в уроч. Гребельки 1937 року розкопками Я. Фітцке досліджено підкурганне поховання стжижовської культури. Під насипом кургану висотою 1,3 м та діаметром 13,5 м нижче від рівня горизонту виявлено чотири скорчені кістяки, що лежали попарно з обернутими один до одного ногами. Небіжчики орієнтовані головами на схід і захід. Кістки ніг однієї пари порушені похованнями покійників іншої. Поховальний інвентар складався з мідних прикрас: підвісок, діадеми з мідної стрічки та трубчастих пронизок. У насипі кургану знайдено уламки кераміки і кістки тварин [Свешніков, 1974, с. 127].
За 0,5 км від села в уроч. Хутір – слов’янське поселення корчацько-празької культури VІ–VIIст. Відкрите розвідкою М. Пелещишина та І. Свєшнікова 1958 року. У зрізі стінки берега – сліди двох напівземлянок [Баран, 1972, с. 157].
У південно-західній частині села на мисі першої надзаплавної тераси правого берега р. Стиру заввишки 12–14 м над рівнем заплави – поселення тшинецько-комарівської культури [Кучинко, Охріменко, 1995, с. 131].
3а 0,3 км на захід від села (уроч. Городи) на схилах невисоких пагорбів першої надзаплавної тераси лівого берега Стиру – двошарове поселення вельбарської культури і давньоруського часу ХІІ–ХІІІ ст. Відкрите розвідкою В. Оприска і Д. Павліва 1989 року.
Джерела
Баран В. Д. Ранні слов’яни між Дністром і Прип’яттю / В. Д. Баран. – К. : Наук. думка, 1972. – 244 с.
Козак Д. Н. Етнокультурна історія Волині (І ст. до н. е. – ІV ст. н. е.) / Д. Н. Козак. – К. Наук. думка, 1991. – 176 с.
Кучінко М. М., Охріменко Г. В. Археологічні пам’ятки Волині / М. М. Кучінко, Г. В. Охріменко. – Вид. 2-ге, випр. і доп. – Луцьк : Вид-во ВДУ «Вежа», 1995. – 166 с.
Оприск Г. В. Нові археологічні джерела з історії давньоруського села Західної Волині / Г. В. Оприск // Минуле і сучасне Волині. – Луцьк, 1989. – Вип. 3. – С. 169–171.
Свєшніков І. К. Історія населення Передкарпаття, Поділля і Волині в кінці ІІІ – на початку II тисячоліття до н. е. / І. К. Свєшніков. – К. : Наук. думка, 1974. – 207 с.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. . – К.: 2018 р., с. 132 – 133.