Гамча — гімназія на Grösslingová в Братиславі: архітектура і народні мотиви
Будівля сучасної гімназії Gamča на вулиці Grösslingová 18 у Братиславі є одним із найцікавіших творів угорського архітектора Едена (Ödön) Лехнера у місті. Споруда була запроєктована на початку XX століття, будівництво тривало у 1906–1908 роках, а 28 жовтня 1908 року будівлю було прийнято в експлуатацію. Спочатку це була Королівська католицька головна гімназія. Сьогодні тут продовжує працювати гімназія, а сама будівля з 1963 року має статус національної культурної пам’ятки.
Архітектурно гімназія належить до угорської сецесії — національного варіанта європейського Art Nouveau, який розвивав Лехнер. Його головною метою було створення сучасної архітектури, яка водночас мала виразний угорський характер. Тому в будівлі поєднуються функціональна архітектура сучасної для початку XX століття школи, плавні форми сецесії, рослинний та геометричний орнамент і мотиви, натхненні народним мистецтвом Угорщини.
Особливо цікаво, що Гамча та Блакитний костел були задумані в одному архітектурному контексті. Спочатку костел мав бути каплицею при гімназії. У 1907 році було вирішено спорудити каплицю на честь 700-річчя від дня народження святої Єлизавети. Спочатку її планували розмістити безпосередньо у дворі гімназії, але від цього рішення відмовилися через недостатність простору для учнів і небажані перешкоди для сакральної споруди. У результаті окремий костел звели поруч із гімназією у 1909–1913 роках. Тому сьогодні дві будівлі слід сприймати як єдиний архітектурний ансамбль Лехнера, хоча вони є окремими спорудами.
Будівля гімназії має L-подібний план і три надземні поверхи, доповнені двома підземними рівнями в центральній частині. Високі стелі та великі вікна забезпечували добре освітлення класних кімнат. Планування було пристосоване саме до сучасних на той час потреб навчального закладу. Навколо будівлі сформовано внутрішній двір, а зовнішній контур ділянки доповнює декоративна огорожа, виконана також за задумом Лехнера.
Найцікавіше для огляду — зовнішнє декоративне оформлення. На відміну від Блакитного костелу, який сьогодні одразу впізнається за блакитним кольором, гімназія має значно стриманішу жовто-сіру колористику. Під час реставрації 2007–2009 років їй повернули первісну колірну схему фасадів — жовто-сіру, а інтер’єру — зеленувато-охристу з білим. Це важлива деталь, оскільки раніше фасад мав інше забарвлення, і реставрація дозволила повернути історичний вигляд споруди.
На фасадах Лехнер використав великі площини, обрамлені декоративними смугами, геометризовані та рослинні мотиви, кольорову кераміку й мозаїчні елементи. Тут добре видно характерний для його творчості принцип: народний орнамент не копіюється буквально, а перетворюється на сучасну декоративну систему. Саме це є однією з головних ознак угорської сецесії Лехнера.
Особливий інтерес становить огорожа гімназії. Вона також була спроєктована Лехнером і має багате декоративне оформлення, стилістично пов’язане з фасадом самої будівлі. Огорожа не є випадковим пізнішим доповненням: її включено до охоронюваного комплексу, а 2012 року її офіційно додали до статусу національної культурної пам’ятки. Тому під час огляду варто обов’язково пройти вздовж огорожі — вона є частиною архітектурного задуму Лехнера.
Народний характер архітектури особливо добре простежується у декоративній системі фасаду та огорожі. Лехнер використовував форми, пов’язані з традиційним угорським орнаментом, але поєднував їх із геометрією та пластикою модерну. У цьому відношенні Гамча є добрим прикладом того, як на початку XX століття архітектор намагався створити власну національну архітектурну мову, використовуючи традиційне народне мистецтво як джерело сучасного дизайну.
Особливе значення має дах. Лехнер приділяв покрівлям своїх будівель надзвичайну увагу, трактуючи їх як важливу частину загальної композиції. У Гамчі колір і декоративне оформлення даху були спеціально узгоджені з фасадом, завдяки чому верхня частина споруди не виглядає випадковим завершенням будівлі, а є частиною єдиного декоративного ансамблю.
Що можна побачити сьогодні від первісного задуму Лехнера? Передусім добре збереглася сама будівля 1906–1908 років, її L-подібна композиція, фасади, внутрішній двір та декоративна огорожа. Після комплексної реставрації 2007–2009 років будівлі повернули первісну кольорову гаму. Зберігся також зв’язок із сусіднім Блакитним костелом, який стоїть безпосередньо поруч і спочатку задумувався як каплиця гімназії.
Водночас є важливе практичне обмеження для відвідувача: вільний доступ до будівлі та шкільного двору зазвичай не дозволяється через режим навчального закладу. Сама гімназія прямо зазначає, що стороннім відвідувачам не дозволяється заходити всередину або оглядати двір без спеціальних підстав. Тому для звичайної прогулянки найкраще оглядати фасади та огорожу з Grösslingová, а внутрішній простір — лише під час організованих заходів або за дозволом.
У контексті Блакитного костелу Гамча особливо цікава тим, що дозволяє побачити інший, менш відомий бік творчості Лехнера. Блакитний костел є надзвичайно мальовничим, блакитно-білим і майже казковим; гімназія натомість стриманіша, жовто-сіра і більш функціональна. Проте обидві споруди використовують ту саму художню мову: сецесійну пластику, стилізовані народні мотиви, декоративну кераміку, орнамент та особливу увагу до кольору.
Тому під час маршруту їх варто оглядати разом. Спочатку можна пройти вздовж фасаду Гамчі на Grösslingová, звернувши увагу на жовто-сіру колористику, орнамент, форму вікон, декоративні площини та огорожу. Потім перейти до сусіднього Блакитного костелу й побачити, як той самий архітектор розвинув цю мову в сакральній споруді. Тут уже значно сильніше проявляються блакитна кераміка, купольні та округлі форми, мозаїка святої Єлизавети та рослинна орнаментика.
Отже, Гамча — це один із найкращих у Братиславі прикладів світської угорської сецесії Едена Лехнера. Її цінність полягає не лише у віці будівлі, а в тому, що тут дуже добре видно основні принципи його національного стилю: сучасна функціональна архітектура, переосмислена угорська народна орнаментика, декоративна кераміка, ретельно продумана колористика, пластичний фасад і декоративна огорожа. Разом із Блакитним костелом вона утворює унікальний ансамбль, у якому можна простежити, як одна й та сама архітектурна концепція працює у світській та сакральній будівлях.
Джерела:
Іван Парнікоза, НІАМ «Київська фортеця».