Школа
Розмір зображення: 1688:874 піксел
Якщо порівняти планувальну структуру школи з с. Бусовисько Старосамбірського р-ну, побудованої у 1880-х роках [Кравченко Я.О. Школа з села Бусовиська // Пам’ятники України, – 1979. – № 4. – С. 61 – 62; Музей народної архітектури та побуту у Львові: Путівник. – С. 35 – 36], з відомою за архівними матеріалами школою, побудованою в 1813 р. у с. Старий Косів Косівського р-ну (тобто школи збудовані в протилежних кутках Українських Карпат), одразу помітно єдину, усталену віками традицію спорудження таких будинків (рис. 86, 87, 88б).
Школа з с. Бусовисько перевезена у 1979 р. в Музей народної архітектури та побуту у Львові, її загальні розміри у плані 16,2: 9,5 м. Будинок розділений вузькими (1,89 м) наскрізними сіньми на дві половини: ліву – учбовий клас, праву – помешкання вчителя, яке займає велику п’ятистінку, додатково розчленовану поперечною стіною. Через напільні двері вхід веде у сіни, звідти – до кухні з комірчиною біля причілкової стіни. З кухні є двері у житлову кімнату з відгородженим ванькиром. Широкі двостулкові двері ведуть з кімнати у сіни, напроти них є такі самі двері в клас. При вході до школи – каркасний ґанок, шальований у нижній частині. Стіни школи кладені із смерекових брусів завтовшки 14 см, з’єднаних наріжними врубками «у простий замок» із двостороннім вирізом. Висота стін сягає 3,24 м. Дах чотирисхилий, крокви нахилені на замкнутий по контуру стілець. Нахил даху близько 45°, покрівля ґонтова. Великі вікна (0,81: 1,27 м) на вісім шибок розташовані по обидва боки входу у південній стіні. Ще два таких вікна освітлюють клас із заходу. У північній напільній стіні є одне велике вікно у кухні та маленьке віконце в комірчині, клас там не має вікон – це місце для класної дошки. Немає вікон і в східній стіні будинку. В усіх приміщеннях настелені дощаті підлоги на лагах та повали на поперечних сволоках. У сінях стіни миті, у класі та житлових приміщеннях – білені, зовні зруб відкритий. По центру даху, над гребенем піднята каркасна прямокутна, шальована дошками, з великими вирізами вежка для шкільного дзвінка, шнур від якого звисав в сіни через дірку у стелі. У класі довгі лави для п’яти-шести учнів. Біля дошки – платформа («градус») для дерев’яного стола («кафедра») та стільця вчителя.
Джерело: Народна архітектура українських Карпат. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 195 – 196.