Церква св. Дмитра

Віктор Вечерський

Свято-Димитріївська церква, 1888 (архіт.). Мурована однобанна церква з дзвіницею міститься у рівнинній відкритій місцевості на околиці села й відіграє роль архітектурної домінанти.

Збудована 1888 за проектом харківського єпархіального архітектора Володимира Христиановича Нємкіна (1857 – 1908) на місці зруйнованої однойменної дерев’яної церкви, відомої з 18 ст.

Церква хрещата, плану латинського хреста. Вівтарна апсида півкругла, обабіч неї містяться маленькі ризниці. Решта рамен прямокутні в плані, причому західне – дуже видовжене. До нього з заходу впритул прилягає широкий тридільний притвор, над яким височить дзвіниця.

Будівля вирішена в стилістиці, наближеній до класицизму. Рамена накривають щипцеві дахи, яким відповідають масивні трикутні фронтони на причілкових гранях. На перетині рамен – монументальний шестивіконний циліндричний підбанник, увінчаний сферичною банею. Дзвіниця – це четверик, що стоїть над об’ємом притвора з аттиковим півповерхом.

Грані четверика мають аркові отвори дзвонів, фланковані широкими пілястрами тосканського ордера. Кожну грань завершує трикутний фронтон. Вінчає дзвіницю гранчаста баня параболічних обрисів.

Стіни будівлі рівномірно розчленовані великими арковими вікнами. На причілкових гранях рамен дверний та віконні отвори скомпоновані на кшталт трифорія. Наріжники акцентовані широкими пілястрами, площини розкреслені горизонтальними гуртами, всі вікна облямовані наличниками найпростішого профілю, дверні отвори облямовані архівольтами, що спираються на пілястри. Стіни четверика дзвіниці оформлені дощатим рустом.

Простоті і ясності зовнішніх форм будівлі відповідає строгість і логічність інтер’єру. На перетині головних поздовжньої та поперечної вісей – світловий підбанник на підпружних арках та сферичних пандативах, перекритий банею. Апсида перекрита конхою, рамена – коробовими склепіннями, середня дільниця західного притвору – хрестовим, а бічні дільниці – коробовими склепіннями.

Церква мурована з червоної цегли на вапняно-піщаному розчині. Фасади нетиньковані. Дахи й бані по дерев’яних кроквах і кружалах, укриті покрівельною сталлю. В інтер’єрі стіни й склепіння потиньковані й побілені. Частково збереглися олійні мальовання кін. 19 ст. – у бані, підбаннику, на пандативах. Інші мальовання, а також іконостас, знищені. За радянської доби храм використовувався місцевим колгоспом як склад.

Церква в Бишкіні відзначається добрими пропорціями, монументальністю форм, класичною ясністю структури, лаконічністю декору, що ставить її у шерег визначних будівель неокласицистичної орієнтації так званого цегляного стилю кін. 19 ст. на теренах Слобожанщини. Церкву поставлено на державний облік як пам’ятку архітектури й містобудування місцевого значення з охоронним №282-См.

[Державний архів Сумської обл., ф. 803, оп. 1, спр. 16, арк. 12; Барановский В. Юбилейный сборник сведений о деятельности бывших воспитанников Института гражданских инженеров (Строительного училища). 1842 – 1892 / В. Барановский. – СПб., 1893. – С. 250-251; Бондаренко І. Характерні риси творчості харківського єпархіального архітектора Володимира Нємкіна / І. Бондаренко // Архітектурна спадщина України. – К., 2002. – Вип. 5. – С. 359-363; Вечерський В. В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація / В. В. Вечерський. – К., 2005. – С. 394-395; Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII – початку ХХ століть: біографічний довідник / В. І. Тимофієнко. – К., 1999. – С. 277.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 692.