Церква Вознесіння

З початку XIX ст., коли Чернігів став пересічним губернським містом Російської імперії, населення його помітно зменшилось у порівнянні з кінцем XVII ст. – початком XVIII ст., тому деякі дерев’яні храми на околицях міста виявилися непотрібними, і їх розібрали. Тоді в Чернігові було розібрано вісім, а може й більше дерев’яних церков. Це сталося ще й тому, що згідно з розпорядженням Синоду, виданим в 1800 р. під час правління Павла І, було заборонено не тільки будувати нові церкви в українському стилі, але й капітально ремонтувати їх. По всій Україні старовинні українські церкви розбирали і замінювали новими в класичному або псевдоросійському стилі.

В описі Чернігова, зробленому в 1766 р., читаємо:

«По Лоєвій вулиці за город ідучи (з брами Погорілої) церква Миколая Чудотворця дерев’яна, ще церква дерев’яна Богоявління Господня, при оній дзвіниця і школа, з лівого боку лікарня для нужденних, до тієї же Богоявленської церкви належить. Та за містом вліво церква Стрітення Господня, при ній школа і лікарня. Ідучи з Київської брами шляхом Любецьким за містом, з правого боку церква дерев’яна Воздвижения Чесного Хреста, при ній дзвіниця і школа; з лівого боку – лікарня. За Стрижнем дві церкви дерев’яні, одна Вознесіння Господня, друга – Святої Варвари, при них дзвіниця, школа і лікарня» [Историко-статистичсское описание Черниговской епархии: В 5 кн. – Чернигов: Тип. Г. Шапиры. Кн. 5 – 1874, c. 68].

Дві дерев’яні церкви – Вознесенська і Святої Варвари – за Стрижнем біля маєтку Павла Полуботка у другій половині XVIII ст. опинилися на території семінарії і десь у XIX ст. були розібрані через ветхість. Замість дерев’яної Вознесенської церкви в 1870 – 1874 рр. була побудована кам’яна, вона знаходилась на розі тодішніх Петербурзької та Московської вулиць (за радянських часів – Східночеської вулиці та Т. Г. Шевченка). Ця мурована церква була побудована в псевдоросійському стилі, в якому споруджували практично всі церкви по всій імперії в другій половині XIX ст. – проводилась активна політика русифікації національних територій. Судячи з фотознімків, Вознесенська церква складалася з восьмибічного гранчастого об’єму самого храму, перекритого великим куполом із банькою на ліхтарику, і прибудованої із західного боку наметової дзвіниці, у першому ярусі якої був притвор. Таке просторово-планувальне рішення зустрічається досить рідко. Воскресенська церква згоріла під час другої світової війни, довго стояла в руїнах, поки в 1955 р. її повністю не розібрали.

Дерев’яна Воздвиженська, або Здвиження Чесного Хреста, церква згоріла в 1759 р., а в 70-х рр. XVIII ст. була поновлена коштом бунчужного товариша Костянтина Лизогуба і освячена в 1778 р. Під час другої світової війни вона згоріла і була розібрана.

Джерело: Віроцький В.Д. Храми Чернігова. – К.: Техніка, 1998 р., с. 188 – 190.