Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань

Богдан Хмельницький

?

Церква Покрови

Церква Покрови

Розмір зображення: 655:800 піксел

Діл. Церква Покрови пp. богородиці, 1924 р. Світлина 1992 р. Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 467.

Дерев’яна церква Покрови 1924 р. [Слободян В. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель. – Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, 1996 р., т. 4, с. 87].

Діл Міжгірський район

Церква Покрови пр. богородиці. 1924. (УГКЦ)

Першою церковною спорудою була дерев’яна каплиця, яку згадують у шематизмі 1915 р.

Невелику дерев’яну церкву поставлено досить пізно, але це одна з тих споруд, що збудовані у стародавній традиції і, безперечно, належать до цінних пам’яток народної архітектури. У межах сучасного Міжгірського району, що охоплює Верхньоверховинський та Нижньоверховинський деканати, таких церков більше.

Це єдиний регіон у Закарпатті, а, можливо, і в Українських Карпатах, де засади та прийоми традиційної дерев’яної архітектури повністю збереглись аж до середини XXст., тобто аж до кінця її існування. Людська пам’ять зберегла ім’я майстра, що з одним помічником збудував церкву. Це був селянин з сусіднього Репинного Юрій Юртин (1893 – 1936). Розповідають, що за своє коротке життя він збудував 36 хиж. Будівництво церкви було вершиною його теслярської діяльності.

Його донька Гафія згадує, що коли тато ставив на турні хрест, то налив у склянку горілки і кинув униз, а поки люди, що обступили церкву, роздивилися, що до чого, хрест уже височів над маківкою. Таким чином майстер намагався уникнути “лихого ока” під час такої важливої події, як встановлення хреста.

Нині дахи, турню з гострим завершенням, опасання оббито бляшаною покрівлею. Ґанок змінено на засклену веранду, зруби обшито “піками” і пофарбовано.

Іконостас XVIII ст. подарувала громада села Іза, але гарні ікони невдало перемалював якийсь емігрант із Росії, що опинився в селі в 1930-х роках. Світичі різьбили соймівські майстри батько і син Фічоряки та М. Кінч. Один свічник походить з 1880 р.

У 1991 р. церкву повернуто греко-католикам. Останнє малювання в церкві виконав Андрій Кінч з Сухого.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 467 – 468.