2017 р. Звід пам’яток України
Кость Присяжний
Розмір зображення: 797:600 піксел
Садиба, у якій проживала родина графа Телекі Л., перша половина 18 ст.
(архіт., іст.). На захід від р. Боржава. З північного сходу, півдня і північного заходу територія садиби обмежена вулицями села, з півночі – садом і городом, що в минулому належали графу Ласло Телекі. Після остаточної поразки куруців, австрійський цісар подарував великі володіння довкола с. Довгого учаснику розгрому повстанців графу Телекі. Реконструкція садиби-замку розпочалася після 1711.
Головний корпус ансамблю, як довели у 1978 дослідження львівських реставраторів, збудований на місці старого замку 15 ст., від якого у підвалі палацу збереглись залишки мурів. Житловий корпус, що постав у першу чергу, був захищений оборонним муром з вежами. У 1774 завершили надбрамну вежу, про що засвідчує дата на балці воріт.
Ансамбль укріпленої садиби-замку склався на 1798. У 19 ст. до двоповерхових веж примуровано сходи з ганками. У палаці графи Телекі жили до 1944. У 1950-х господарські корпуси грунтовно перебудовано.266 Завдяки виразності архітектурної композиції пам’ятка домінує в оточуючому середовищі села, незважаючи на невелику висоту споруд. Кам’яний тинькований мур з розташованими посередині щілиноподібними бійницями, утворює квадратовий простір (розм. 65 х 65 м), де збереглись сліди первісної планувальної структури невеликого парку. Мережа паркових стежок мала бруковане покриття.
Основна споруда ансамблю – виступаючий за північно-західну стіну одноповерховий мурований тинькований корпус з циліндричним склепінням у підвалі, накритим високим вальмовим дахом із заломом з покриттям штампованої бляхи. Скромний дворовий фасад має нерівномірно розміщені вікна і вхід, заглиблений в арці.
Головний північно-західний фасад оздоблений вузькими пілястрами, орнаментованими цехінами і капітелями, що віддалено нагадують іонійські вікна у ліпних обрамуваннях, завершені півкругом, заповненим великою пальметою. За межі стін виступають одноповерховий житловий корпус – з північного заходу, і такий же господарський – з північного сходу. Обидва корпуси муровані, отиньковані, без виразних стильових ознак. Чотири наріжні вежі – восьмикутні в плані – муровані, тиньковані, накриті восьмигранними шатрами.
Західна і південна вежі – одноповерхові, з прямокутними вікнами. Північна і східна вежі – двоповерхові зі склепінням у першому ярусі. До північної вежі зовні прилягає одноповерхова прибудова. Східна вежа звернена до подвір’я відкритими арками прибудованого двоярусного ганку зі сходами. В’їзна вежа двоярусна. Проїзд перекрито парусним склепінням. Зі середини двору фасади прибудованого ганку оздоблені рустом, циркульну арку брами фланковано пілонами з вазами на них. На другому поверсі дах ганку підперто циліндричними колонами з профільованими базами і капітелями. Деталей оздоблення в інтер’єрі не залишилось. У підвалах головного корпусу збереглися кам’яні обрамлення дверей та бійниця.
1953 будівлю пристосували під лікарню для хворих з відкритою формою туберкульозу. Цей зразок сільської садибної архітектури потребує капітального ремонту.
Джерела і література
Szacsvay I., Szacsvay P., Legeza L. Kárpátalja. – Budapest, 1990. – O. 210; Deschmann A. Kárpátalja müemlékeji. – Budapest, 1990; Супруненко О. Довгий шлях до відродження замку Довгаїв // Новини Закарпаття. – 2009. – 25 липня.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 265 – 266.