Дзвіниця
Дзвіниця 14 ст., 1551 р., кін. 19 ст. [Державний реєстр національного культурного надбання: пам’ятки містобудування і архітектури України (проект). – Пам’ятки України, 1999 р., № 2-3].
Чим ближче до Дрогобича, тим виразнішим стає рельєф; потім на обрії вимальовуються блакитні хвилі далеких гір. Місто розташоване на терасі, що лежить трохи нижче навколишніх горбів. Як оселя, де основним видом виробництва було добування солі, воно виникло давно, мабуть, у середині XIII ст. Як «соляне місто» Дрогобич був укріплений, може, ще в 1270 – 1340 рр. Традиція відносить до цих часів велику надбрамну башту біля кафедрального костьолу. Але пізніше, очевидно, в XVI – XVIII ст. вона перебудовується, в ній вставляють білокам’яні наличники та переробляють верх.
Справді, в перших двох ярусах мурування дуже схоже на те, яке бачимо в башті Данила Галицького в Любліні та вежі в Кам’янці на р. Льстні біля Берестя, що збудовані, як відомо, перша перед 1264 р., а друга – між 1271 і 1289 рр. Поруч стоїть костьол XV ст., в декорі стін якого використано сітчасті ромбоподібні орнаменти, викладені з полив’яної цегли, подібно до того, як в Луцькому замку [Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 256].