Могила Цвейфеля Л.Д.

Валерій Бєлашов

Могила Цвейфеля Л.Д., 1888 (іст.). Вул. З. Космодем’янської, єврейське кладовище.

Цвейфель Лазар Давидович (Елізезер Цви ха-Кохен) [15.04.1815, м. Могилів (Білорусь) – 18.02.1888, м. Глухів] – єврейський письменник і публіцист. Отримав домашню освіту. Батько – любавичський хасид, займав посаду меламеда.

Юнаком Л.Цвейфель підробляв проповідями та викладанням. У 1853 його було призначено викладачем Талмуду в раввинському училищі м. Житомир. У 1873, після того, як училище переформували в учительський інститут, був звільнений з посади та повернувся до заробітку мандрівного вчителя. Останні роки життя провів у Глухові.

Літературна творчість Л.Цвейфеля. відрізняється різнобарвністю жанрів (вірші, оповідання, публіцистика, проповіді, праці з історії, літературно-критичні статті). Перша збірка віршів «Мінім ве-угав» («Струни і орган») вийшла друком у м. Вільна у 1858.

Л.Цвейфель автор збірки оповідань «Тушия» («Мудрість», 1867), трактатів «Мусар Хаскел» («Моральні настанови»), «Тохат хаім» («Життєве засудження», 1865), оповідання «Дер гликлихер мафтир» («Щасливий мафтир», 1886), чотиритомної історичної праці на івриті, присвяченої історії хасидизму «Шалом ал Ісраель» («Мир Ізраїлю», Житомир – Вільна, 1868 – 73), історико-філософських трактатів «Хешбоно шел олам» («Вищий рахунок», 1878), «Нецах Ісраель» («Вічність Ізраїлю», 1884), апологічного твору «Санегор» («Захисник», 1885).

Л.Цвейфель відомий і як публікатор та коментатор художніх, публіцистичних та проповідницьких творів. Він підготував до друку та спорядив коментарями збірку «Мусар ав» («Батьківські настанови», 1865), у якій розміщено листи Маймоніда та Ієхуди Ібн Тіббона своїм синам; книгу іспанського раввина 13 ст. Шем Това Ібн Шапрута «Пардес Римминим» («Гранатовий сад», 1866); збірку статей хірша Регаля «Лік кутей Цві» («Твори Цві (Хірша)», 1866); перевидав коментарі Шломо Паппенхайма до літургійного гімну «Хомер бе-яд ха йоцер» («Глина в руках Творця», 1868), вперше опубліковану на початку 19 ст. а також трактат про мораль І. Маргаліота «Бет миддот» («Храм», 1870), вперше опублікований у 1777.

У 1888 на могилі встановлено гранітну стелу /1,7 м/ з написом на її чоловому боці.

[Сумщина в іменах : енциклопедичний довідник. – Суми, 2003. – С. 478; ]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 391.