Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

Будинок Миклашевських (№ 4)

Віктор Вечерський

Будинок Миклашевських, 1720-1912 (архіт., іст.). Пров. Поштовий, 4.

Двоповерховий будинок стоїть на розі пров. Поштового й пров. Спартака в історичному середмісті Глухова. За містобудівним значенням є рядовою будівлею, що формує забудову вулиць.

У 1720-х рр. у північно-східній частині Глухівської фортеці на садибі нащадків знаменитого стародубського полковника Миклашевського Михайла був збудований невеликий одноповерховий, на підвалі, мурований будинок. Він був квадратовим у плані, можливо, з якимись дерев’яними прибудовами. У 1730 він належав Миклашевському Івану. 7 квітня 1730 у цьому будинку відбулася перша вистава першого в Україні аматорського театру, влаштованого на західноєвропейський кшталт, на відміну від «шкільної драми», практикованої в Києво-Могилянській академії та Чернігівському колегіумі, чи від народного вертепу. З огляду на це можна вважати Глухів театральною столицею тодішньої України, а цей будинок – етапною пам’яткою в історії українського театру.

Будинок значно потерпів від пожежі 1748 й після неї був перебудований (зберігся лише підвал). Значних перебудов будинок Миклашевських зазнав у 1860-х рр.: до нього прибудовано великий мурований корпус з півдня, вздовж теперішнього пров. Поштового, і вся споруда набула Г-подібного плану. Тоді ж над усім будинком надбудовано дерев’яний другий поверх. У 1880-х рр. другий поверх зовні обкладено цеглою і потиньковано. У 1901 казна викупила будинок у нащадків Миклашевського і влаштувала в ньому Глухівську поштово-телеграфну контору. Протягом 1908-12 будинок відремонтовано, частково переплановано і влаштовано дворові прибудови. На першому поверсі містилися приміщення сортувальні, операційного залу, апаратної та квартира чиновника. На другому поверсі було 4 квартири – начальника пошти, його помічника і двох чиновників. Пошта містилася в цьому будинку до кінця 1970-х рр., а після того – Глухівське відділення «Союздрук».

Будинок Г-подібного плану має проїзд у двір з боку пров. Спартака й обмежується двома брандмауерами, що свідчить про те, що він займає всю ширину старого домоволодіння і в 19 ст. стояв у шерегу суцільної периметральної забудови кварталу. Чоловий фасад, що виходить на пров. Поштовий, симетричний, а бічний, від пров. Спартака – асиметричний.

Будинок у цілому зведено за двопрогоновою конструктивною схемою на основі поздовжніх несучих стін. Підмурки цегляні стрічкові. Чотирикамерний підвал під північною, первісною частиною будівлі перекрито коробовим склепінням. Проїзд у двір на першому поверсі також перекрито коробовим склепінням. Решта перекриттів плоскі, по дерев’яних балках. Підлоги дощаті. Сходи дерев’яні та залізобетонні. Вальмовий дах по дерев’яних кроквах укритий шифером.

Фасади вирішено в еклектичній стилістиці, що тяжіє до необароко. Чітко виділено цоколь, масивні міжповерховий та вінчальний карнизи. Фасадні площини першого поверху рустовані, вікна мають лучкові перемички й пласку лиштву. Прямокутні вікна другого поверху облямовані тонко профільованою лиштвою. По другому поверху фасади розчленовані лопатками й прикрашені фігурними фільонками з орнаментальними мотивами. По центру чолового фасаду є портал оригінальної форми: дверний отвір фланкують напівколонки, що несуть госрокутний фронтончик, за формою схожий на готичний вімперг. Ритмічний рисунок чолового фасаду ускладнюють спарені вікна. Пофарбування фасадів традиційне – вохристе тло, білі деталі.

Цей будинок є унікальною пам’яткою житлової архітектури 18-19 ст., визначною історико-меморіальною будівлею, що пов’язана зі знаменитою родиною Миклашевських та розвитком театрального мистецтва в Україні.

[Державний архів Чернігівської області, ф. 127, оп. 10, спр. 1900, арк. 12, 12-а, 12-б; РДІА, ф. 1152, оп. 13, спр. 87, арк. 1 – 3; Вечерський В. В. Глухів / В. В. Вечерський, В. І. Бєлашов. – К., 2003. – С. 72.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 367 – 368.