2018 р. Звід пам’яток України
Троїцька церква (іст., архіт.) 1841 р., вул. Шевченка 14.
Перша згадка про село Головне датується 1444 р. Згідно ж археологічних дани у місцевості села люди проживають не менше 4 тисячі років.
Перша згадка про церкву у Головному датується 1482 р. Згодом церква була перетворена на уніатську. В кліровій відомості за грудень 1796 р. церква записана під назвою Зушестя Святого Духа і відносилася до Житомирської єпархії. У цьому ж році прихожани церкви прийняли православ’я. 8 травня 1820 р. церква повністю згоріла. Старші люди розповідають, що церква стояла на відстані 100 м на північний захід від нинішньої церкви у Головному.
Сучасна церква Святої Трійці збудована в 1841 р. на місці попередньої церкви за кошти місцевого поміщика А. Браницького. Територію оточує невисока цегляна стіна, над воротами якої є кам’яна дзвіниця.
У 1860 р.в Головнянській парафії налічувалося 2326 парафіян, приписано279 дворів. До церкви Св. Троїці належав дерев’яний храмКазанської Божої Матері, побудований коштом парафіян на кладовищі у 1856 р. У 1882 р. священик Іродіон Коровицький провів в кладовищенськійсвятині капітальний ремонт: поставлено на мурований фундамент, покрито бляхою, помальовано олійними фарбами. Слід підкреслити, що з середини ХІХ ст. на парафії в Головно служило двасвященики, один диякон, дячок, проскурниця. Наявність двох священиків, двох храмів пояснюється великою кількістю парафіян.У 1892 р. до Головнянської парафії Св. Троїці були приписанінавколишні села: Скриниці, Бик, Мшанець, Крушинець, Гуменці,Сильно, Будники. Загальна кількість парафіян налічувала 4932душ.
Належить до групи створених на Волині в середині ХІХ ст. культових споруд, у яких своєрідно трактовано принципи архітектури класицизму. У композиції об’ємів домінує велика нава-ротонда. Внутрішній діаметр останньої сягає 12 м.
Храм цегляний, поштукатурений, центричний, одноверхий, у плані хрестоподібний. Над ротондою підноситься циліндричний масивний підбанник, стіни якого є продовженням стін нави. Його присадкувата напівкругла баня увінчана колонкою з хрестом.
До нави-ротонди за сторонами світу прилягають прямокутні рамена просторового хреста, перекриті циліндричними склепіннями з розпалубками.
Західне рамено майже вдвічі довше за три інші. Усі частини храму згруповані в суворій підпорядкованості центру, підсилюючи його значення в загальній композиції об’ємів. Це підкреслюють і три рівноцінні входи в торцях рамен просторового хреста.
На відмінну від інших центричних хрещатих храмів, збудованих на Волині за подібною об’ємно-просторовою структурою структурою, архітектурним формам Троїцької церкви притаманні монументальність і деяка присадкуватість. Це помітно в пропорціях фасадів і підбанника верху, в низьких трикутних фронтонах, які завершують торці рамен просторового хреста, а в інтер’єрі – у формі арок, що об’єднують наву з раменами просторового хреста. Замість звичайних півциркульних арок тут застосовано трицентрові «мальовані», ніби притиснені вагою масивного верху. Гладенько обтинькована поверхня підбанника контрастує з пластичним оздобленням площин фасадів церкви горизонтальним рустом.
Нині церква належить до УПЦ МП.
Надбрамна дзвіниця Троїцької церкви (іст., архіт.) 1841 р.
Церква Святої Трійці збудована в 1841 р. за кошти місцевого поміщика А. Браницького. Вона становить єдиний ансамбль з мурованою надбрамною дзвіницею. Це квадратна у плані двоярусна споруда, розміщена в отворі невисокої цегляної огорожі церковного подвір’я на продовженні поздовжньої осі храму. У центрі першого ярусу дзвіниці розташовується прохід на подвір’я.
Над високими прямокутними входами східного й західного фасадів дзвіниці розміщується півциркульне вікно, виконане в стилі класицизму. Роги першого та другого ярусів будівлі підкреслені пілястрами. Дзвіницю увінчує чотиригранна шоломовидна баня, увінчана колоною з яблуком.
Джерела та література:
Дев’ятсотліття православ’я на Волині. – Житомир, 1892. – С. 64-65;
Держархів Волинської області. – Ф.35. – Оп.5. –Спр.37. – Арк.73-76;
Годованюк О. М. Монастирі та храми Волинського краю. – К.: Техніка, 2004. – С. 140-141;
Переверзев Н. В. Справочная книга о приходах и монастирях Волынской епархии. – Житомир, 1914. – С. 47;
Гика В. Церковні храми та релігійні общини Любомльщини в документах ДАВО // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Випуск 25 – Луцьк, 2007. – С. 316-318;
Остапюк О. З історії церкви села смт. Головне Любомльського району // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Випуск 25 – Луцьк, 2007. – С. 321-324;
Пам’ятники містобудування і архітектури Української РСР. – Київ, 1985. – Т.2. – С. 94;
Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: Иллюстрированный справочник-каталог. В 4-х томах. – К.: Будівельник, 1985. – С. 95-96;
Рожко В. Є. Біля витоків річки Прип’ять / В. Є. Рожко //Труди Київської Духовної Академії. − 2015. − № 15. − С. 399-400;
Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник – від найдавніших часів до 1914 року. Т. 1. – Вінніпег : Товариство «Волинь», 1984. – С. 288-289.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. . – К.: 2018 р., с. 330 – 334.