Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

2007 р. Гора Пивиха сповзає в Кременчуцьке водосховище

Олена Кіблицька, Віта Коноваленко

Дата: 04.10.2007

46 років тому на межі Полтавської, Кіровоградської і Черкаської областей утворили Кременчуцьке водосховище. У низині були села. Людей переселили на гору. Через те що берег не укріпили, його руйнує вода. Щороку вона змиває по п’ять-сім метрів берега.

51-річний Іван Скриль із села Пронозівка живе на березі Кременчуцького водосховища 10 років. Від його будинку 15 м до обривчастого берега заввишки до семи метрів. Колись було вдвічі більше. Проте чоловік каже, що найгірша ситуація нині в Мозоліївці:

– Там від водосховища вже огороди почало ламать. Через п’ять років людей треба буде терміново переселяти. А там живуть в основному старі люди. У них грошей хіба що на кладовище вистачить переселитися.

На території селища Градизьк Глобинського району руйнується найвища в Лівобережній Україні гора Пивиха. Її висота – 168 м. Кручі дуже високі. Тут найвищі хвилі, до семи метрів. На початку квітня дули сильні вітри. Обвалювалися частини гори розміром із 9-поверхівку.

Із 1960-х Пивиха охороняється законом і вважається історико-геологічним заповідником. Укріплює береги водосховища будівельне підприємство ”Градизьке ПМК-125”. 10 вантажівок щодня возять щебінь із Власівського кар’єру. Його висипають уздовж берега, перегороджуючи воді шлях. За 20 м від берега голова правління ПМК-125 Олександр Халаш показує невелику пляму на воді. Каже, то кам’яний хрест із кладовища.

– На горі Пивисі був цвинтар. Берег уже затопило. Бачили б ви, які тут хрести середньовічні лежать. Це кладовище старе, після війни там уже не ховали. Йому, може, й 300 або 400 років. Його постійно змиває в море, а Кременчук п’є з нього воду.

– Черепи тут збирають і шліфують, – розповідає житель Мозоліївки Володимир Асауленко. – Потім із них роблять сувеніри, попільнички. Цієї зими хтось із тутешніх хлопчаків ударив ногою в ґрунт кручі, а звідти посипалися старовинні монети.

– Нещодавно я знайшла монету 1737 року, яка називається ”денга”, – приєднується до розмови пенсіонерка Тетяна Назаренко. – Вимивалися водами тут і монети з написом ”полушка”. На кладовищі є поховання багатих людей, яких ховали з коштовностями та грошима. Це вважалося символом достатку.

Кременчуцьке водосховище – найбільше рукотворне море Європи. За рішенням ЦК КПРС його почали будувати 1954 року й закінчили 1961-го. Тисячі гектарів чорноземів, 212 населених пунктів, сотні недосліджених археологічних пам’яток залили водою. Із домівок виселили 1500 сімей.

Джерело: “Газета по-українськи”

Адреса оригіналу статті: