Паспортна інформація
Будинок, у якому жив О.С. Пушкін
Пам’ятка історії
Серпень-вересень 1820 р.
Розміщення:
Автономна Республіка Крим, Ялтинська міськрада, смт Гурзуф, вул. Набережна, 3, санаторій “Пушкіно”.
Загальний опис:
Будинок побудований у 1808-1811 рр., архітектор невідомий.
Будинок кам’яний, на 1,5 поверхи, із багатоскатним залізним дахом. У будинку 11 кімнат та одна засклена веранда. Загальна площа – 428,8 м2.
У 1969 р. на фасаді будинку встановлена меморіальна дошка з білого мармуру розміром 0,95×0,57 м з текстом: “Здесь жил великий русский поэт Александр Сергеевич Пушкин в 1820 году”.
У XIX ст. будинок неодноразово перебудовувався. Від бічних та задньої стін була відрита земля, пробиті вікна і весь підвал звернений у житловий поверх, бічні галереї забиті й приєднані до внутрішніх приміщень, знищені альтанка-бельведер і кабінет-мансарда, де мешкав поет, дерев’яні стовпчики галереї замінені чавунними.
Історична довідка, відомості про дослідження:
Олександр Сергійович Пушкін (6.06.1799-29.01.1837) завоював загальне визнання і популярність уже навесні 1820 р., після завершення поеми “Руслан і Людмила”. Ще більшу популярність О.С. Пушкіну принесли вільнолюбні вірші: “Село” (“Деревня”), ода “Вільність”, послання “До Чаадаєва” і ін.
Однак, спрямована проти самодержавства й кріпосництва, “зухвала” поезія О.С. Пушкіна викликала бажання царя Олександра І вислати поета до Сибіру.
Шанувальникам пушкінського таланту вдалося умовити царя відправити “вільнодумця” у Катеринослав колезьким секретарем Державної колегії іноземних справ, у розпорядження головного попечителя колоністів Південного краю генерала Інзова.
До місця призначення О.С. Пушкін прибув 17 травня, а через два тижні він з родиною генерала Раєвського, героя Вітчизняної війни 1812 р., відправився на Кавказ, відкіля два місяці по тому прибув до Криму.
Ненадовго затримавшись в Керчі та Феодосії, 19 серпня 1820 р. О.С. Пушкін на борту військового брига прибуває до Гурзуфа. Пушкін і Раєвський оселилися в будинку Рішельє, що був генерал-губернатором Новоросійського краю.
Тут поет провів, за його власними словами, три “найщасливіших тижні”; працював над поемою “Кавказький полонений”; відпочиваючи, здійснював прогулянки по околицях. Гурзуфські враження втілилися згодом у прекрасних віршах “Нереїда”, “Хто бачив край, де розкішшю природи…” (“Кто видел край, где роскошью природы…”), у рядках “Подорожі Онєгіна” тощо.
На початку вересня 1820 р. Пушкін у супроводі генерала Раєвського та його сина Миколи залишив Гурзуф.
Облікова інформація:
Взято на охорону згідно рішення виконавчого комітету Кримської обласної Ради депутатів трудящих № 595 від 05.09.1969 р.
Охоронний № : 617.
Межі охоронної зони і зони регулювання забудови: рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської Ради депутатів трудящих № 354 від 11 липня 1974 р. внесено пропозицію визначити охоронну зону в межах ділянки будівлі.
Основна бібліографія, архівні дані:
Бертье-Делагард А.Л. Памятник о Пушкине в Гурзуфе.- СПб., 1913.
Недзельский Б.Л. Пушкин в Крыму.- Симферополь, 1929.
Коцюбинский С.Д. Пушкин в Крыму.- Симферополь, 1937.
Томашевский Б. Пушкин. Книга первая (1813-1824).- М.- Л., 1950.- С.246-279.
Кириллов И.А. Гурзуф. Краеведческий очерк.- Симферополь: Крымиздат, 1957.
Выгон М.И. Пушкин в Крыму.- Симферополь: Таврия, 1974.
Ілюстративні матеріали:
Будинок, у якому жив О.С. Пушкін. Генплан.
Будинок, у якому жив О.С. Пушкін. Загальний вигляд.
Будинок, у якому жив О.С. Пушкін. Фрагмент. Меморіальна дошка.