Історико-краєзнавча довідка: Український Ярослав
Вважається, (але документально не підтверджено), що місто Ярослав, засноване в 1031 р. київським князем Ярославом Мудрим під час походу на польського короля Мешка II, протягом століть залишалося важливим осередком українського релігійного, освітнього, культурного та військово-політичного життя Галичини й Надсяння.
1. Ранньосередньовічні та середньовічні пам’ятки руської доби
У ранньосередньвічний пероід місто існувало на пагорбах, які підмивав сан, та терасі блія нього. Головними осередками були укріплені земляними валами та забороалми детинець (район сучасної церкви Спаса) та город (на узгір’ї св. Миколая). Поміж цими осередками тягнулися укріплені передгороддя. на р. Сян функціонував порт. Перші згадки про Ярослав походять із Руського літопису за 1152 рік. У ньому місто описане як укріплене городище, що належало володимирсько-галицькому князеві. Тоді угорці під проводом Бели II напали на Галицьке князівство, а літописець зазначив, що з-під Ярослава вирушив князь Ізяслав II, який був союзником Бели. У 1228 році бояри Василь Гаврилович і Давид Вишатич оборонялися в Ярославі від війська князя Данила. Наступна літописна згадка стосується 1234 року, коли під час польсько-русько-угорських воєн Ярослав захопили угорці. У 1245 році галицький князь Данило Романович оборонявся в Ярославі від київського князя Ростислава Мстиславовича. Через рік Ростислав, якого підтримувало військо Болеслава Сором’язливого, зазнав поразки від Данила, який воював разом із військами Конрада Мазовецького та Міндовга. Битва відбулася в яру, що нині відділяє пагорб бенедиктинок від узвишшя, на якому стоїть костел святого Яна (колегіата). Ярослав дедалі частіше згадувався в історичних джерелах, переважно на тлі воєнного лихоліття. Спочатку невелике поселення перетворилося на укріплене городище, за яке варто було боротися. Крім того, вигідне розташування на перехресті головних торговельних шляхів також сприяло його поступовому розвитку. У процесі зростання поселення-городище перетворилося на місто ще до 1375 року. Тут було збудовано першу дерев’яну парафіяльну церкву, освячену на честь святого Миколая. Поблизу поселення ще з раннього середньовіччя розвивалися передміські та торговельні поселення. Постійні заворушення, що виникали на польсько-руському прикордонні між польськими та руськими правителями, а час від часу й угорськими, значною мірою перешкоджали створенню державної адміністрації та розвитку прикордонних міст. У період правління руських князів ці міста жили за так званим руським правом. Однак уже за часів Данила Галицького та його наступників робилися спроби переселяти сюди німців і поляків та запроваджувати елементи німецького права. Перші міські права, тобто право на міську локацію, Ярослав отримав у 1323 році. Однак втрата першого локаційного документа не дає змоги точно встановити зміст наданих привілеїв. Водночас сам факт їх надання свідчив про зростання ролі міста.
Замковий пагорб (Góra Zamkowa) була головним топографічним і стратегічним об’єктом княжої доби. Саме тут у 1031 році князь Ярослав Мудрий збудував первісне руське городище (дитинець) для захисту західних кордонів Русі. Наприкінці XIV ст. князь Владислав Опольський збудував тут перший оборонний замок (після надання місту магдебурзького права центр змістився до нинішньої площі Ринок, а на місці колишнього княжого замку згодом сформувалася територія греко-католицької церкви). Археологічна спадщина: Фундаменти, оборонні вали та речові знахідки доби Київської Русі та Галицько-Волинського князівства (кераміка, зброя, побутові речі, ремісничі знаряддя та прикраси) зберігаються та експонуються в Музеї в Ярославі (Muzeum Kamienica Orsettich).
Середньовічне планування та фортифікації: Центр міста зберіг історичну сітку вулиць та готичне планування XIV століття з прямокутною площею Ринок і глибокими середньовічними підвалами під будинками (найнижчі рівні підземного туристичного маршруту походять ще з XV століття), де колись вели торгівлю купецькі родини різних національностей регіону. До наших днів також збереглися фрагменти кам’яно-цегляних оборонних мурів XV століття та фундаменти Краківської брами.
Сакральні споруди з середньовічною основою: Колегіата Божого Тіла (найстаріший єзуїтський храм у Польщі, що стоїть на фундаменті давнішого храму XV ст.) та Костел св. Миколая і Станіслава у складі Абатства (первісний парафіяльний костел існував тут ще у XIV–XV ст.).
2. Князі Острозькі та доба розквіту приватного міста
У XVI–XVII століттях Ярослав був приватним містом і належав потужним українським магнатам:
Олександр Острозький: Володів містом завдяки шлюбу з Анною Косткою. Він розбив татар під Ярославом (за звільнення полонених нащадки називали його «великодушним князем») та звів у центрі ренесансний палацик, відомий нині як Кам’яниця Орсетті.
Анна Острозька: Активно розбудовувала місто, заснувала бенедиктинський монастир та Спаську церкву на вулиці Руській, при якій діяло українське церковне братство.
Архітектурні сліди: Костел бенедиктинок збудований на місці давньої руської церкви св. Миколая у межах княжого міста.
3. Духовний центр та архітектурні об’єкти
Греко-католицька церква Преображення Господнього, вул. Cerkiewna 3. Опис та інтер’єр: Головний осередок української греко-католицької громади міста (збудовано у 1717–1747 роках і реконструйовано на початку XX ст.). Апсиду храму розписав видатний художник Леонард Вінтеровський, а унікальний іконостас створив засновник бойчукізму Михайло Бойчук. У радянські та післявоєнні роки церкву закривали, але у 1987 році її повернули вірним УГКЦ (протягом семи років тут душпастирював майбутній ректор УКУ о. Богдан Прах).
Чудотворна ікона: У храмі зберігається знаменита чудотворна ікона Матері Божої «Милосердя Двері» (Двері Милосердя) — Одигітрія першої половини XVII ст., один із найшанованіших українських образів. У часи гонінь її рятували в музеях, а у 2015 році за особистим проханням Папи Франциска цю ікону було доставлено з Ярослава до Ватикану для офіційного відкриття Ювілейного Року Милосердя, після чого її повернули до святині.
4. Видатні українські постаті, пов’язані з Ярославом
Станіслав Людкевич: Видатний український композитор і музикознавець. Протягом 20 років він проживав у кам’яниці на вул. Крашевського, 43, а нині на його честь названо вулицю поблизу греко-католицької церкви.
Володимир Старосольський: Видатний український юрист, громадсько-політичний діяч, один із лідерів Української соціал-демократичної партії та організаторів ЗУНР, чия родина мала великий будинок у місті.
5. Освітні заклади та інтернати (бурси)
Державна українська гімназія в Ярославі заснована у 1909 році, вона була одним із найважливіших центрів виховання української інтелігенції Галичини у міжвоєнний період та під час Другої світової війни.
Головна історична будівля гімназії: ulica Spytka z Jarosławia 2 (нині — Szkoła Podstawowa nr 6 im. ks. Piotra Skargi).
Приміщення Першої польської гімназії (де навчалися та орендували класи українські учні): вул.ulica 3 Maja 4 (нині — I Liceum Ogólnokształcące im. Mikołaja Kopernika).
Українські бурси (інтернати)
Хлопчача бурса ім. святого Онуфрія, вул. Kraszewskiego 3 .
Будинок зведений за ініціативи та на кошти о. Олексія Ступницького для забезпечення житлом і харчуванням української шкільної молоді з навколишніх сіл.
Дівоча бурса ім. святої Ольги: вул. Świętego Ducha 1. Інтернат для дівчат-українок, які навчалися у навчальних закладах міста (розташовувався на розі вулиць Świętego Ducha та Cerkiewna).
6. Місця пам’яті періоду українсько-польського протистояння (1918–1919 рр.)
У листопаді 1918 року, внаслідок розпаду Австро-Угорщини та проголошення ЗУНР, у Ярославі та регіоні спалахнули збройні зіткнення між українськими та польськими силами за контроль над містом і стратегічним залізничним вузлом. Наслідки цих подій та пам’ять про учасників зафіксовані на міських цвинтарях та об’єктах інфраструктури:
Новий цвинтар (Cmentarz Nowy), вул. Krakowska 25.
Меморіальні об’єкти: На території цвинтаря в окремих військових секторах збереглися могили та поховання воїнів і старшин Української Галицької Армії (УГА) та Армії УНР, які брали участь у визвольних змаганнях, опинилися в регіоні Надсяння або померли в місцевих шпиталях у період боїв і після них (1918–1920 рр.).
Залізничний вузол та вокзал Ярослава (як історична локація): У листопаді 1918 року саме залізничний вокзал і колії міста були головним об’єктом запеклої боротьби, оскільки через них поляки перекидали стратегічні підкріплення для деблокування Львова.
7. Місця української економічної та культурної активності в 1940-44 рр.
У Ярославі діяла книгарня «Логос», яка продавала книжки й часописи за адресою: вул.Główna 19, тел. 63. В оголошенні зазначалося: «„Логос“. Книгарня і продаж часописів. Ярослав, Головна 19. Тел. 63».
За адресою вул. Rynek 16, працювали щонайменше два підприємства. Микола Яремко утримував крамницю шкіряних товарів, шевського приладдя та галантереї, тел. 172. В оголошенні він звертався до клієнтів: «Поручає ласкавій клієнтелі по конкуренційних цінах шкіру, шевське приладдя та галантерію».
За тією ж адресою містився склад заліза та залізних товарів Петра Іваша, тел. 89. Його оголошення повідомляло: «Склад заліза і залізних товарів. Ярослав, Ринок 16. Тел. 89. Будівельне окуття, ковальське знаряддя, різниче знаряддя. Великий вибір залізної галантерії».
Фірма магістра Володимира Зайонца розташовувалася на вул. Залізничній, 25, тел. 225. Вона пропонувала будівельні матеріали, деревину та матеріали для автогенераторів. В оголошенні зазначалося: «Ф-ма Мгр. Заяць Володимир. Ярослав, Залізнича 25. тел. 225. К-то Українбанка. Поручає: будівельні матеріали, опалове дерево, для авт газогенерат».
На вул. Rynek 17, містилася гуртівня колоніальних товарів, млинарських виробів і косметики, тел. 74. Вона рекламувала свою продукцію такими словами: «Поручає місцевим і славянським крамницям товари доброї якости по конкуренційних цінах».
У Ярославі також діяв кооперативний рільничий банк «Українбанк», головна установа якого розташовувалася на вул. Żelazna 7, тел. 53. Оголошення характеризувало його як «Кооп. рільничий банк „Українбанк“ (Кооп. з обм. відповідальністю в Ярославлі, вул. Залізна 7, тел. 53)» і повідомляло про наявність філій у Кракові та Любліні.
Фірма «Пчілка» Степана Хариша працювала на . В оголошенні зазначено: «Ф-ма „Пчілка“. Степана Хариша. Ярослав, Ринок 11». Далі йдеться про продаж товарів українським покупцям: «Поручає українцям покупувати по гуртових і детальних цінах міляні товари». Останнє словосполучення на зображенні читається не цілком чітко.
Українська харчівня Івана Воробця містилася на Rynek 23, навпроти ратуші. Вона пропонувала відвідувачам щоденні обіди, вечері та закуски. В оголошенні повідомлялося: «Українська харчівня Воробецького Івана. Ярослав, Ринок 23 (навпроти ратуші). Віддає щоденно свіжі страви, обіди, вечері та різні закуски по українських цінах».
На Rynek 21, працювала фабрика содової води та лимонаду «Русалка», тел. 224. Оголошення лаконічно повідомляло: «Фабрика води содової і лімонаду „Русалка“. Ярослав, Ринок 21. Тел. 224».
8. Післявоєнна депортація українців (1944–1947 рр.) та пов’язані місця
Трагічною сторінкою в історії українців Ярославщини стала примусова ліквідація автохтонної української громади у перші повоєнні роки.
Історичний контекст: У 1944–1946 роках між радянським та польським режимами відбувалося так зване «обмін населенням», під час якого українців Ярославщини масово виселяли в Радянську Україну. Остаточно процес завершився у 1947 році під час операції «Вісла», коли решту українського населення Надсяння депортували на північні та західні землі Польщі. Ярославський повіт, як і весь регіон Закерзоння, був повністю очищений від українців, а їхні господарства, майно та багатокультурна спадщина зазнали руйнації чи конфіскації.
Місця пам’яті, пов’язані з депортацією:
Залізничний вокзал Ярослава (Stacja Kolejowa Jarosław): Центральна точка збору та примусової відправки ешелонів із депортованими українцями як до УРСР (у 1944–1946 рр.), так і на північ та захід Польщі (під час операції «Вісла» в 1947 р.). Звідси тисячі людей втратили свої домівки на рідному Надсянні.
Греко-католицька церква Преображення Господнього (ulica Cerkiewna 3): У часи депортацій храм фактично припинив повноцінне функціонування через виселення парафіян (згодом його передали під інші потреби, а відродження парафії відбулося вже значно пізніше). Для депортованих надсянців ця церква стала головним духовним символом втраченої батьківщини.
9. Міські цвинтарі та поховання української інтелігенції й духовенства
1. Старий цвинтар (Cmentarz Stary), ulica Cmentarna 1
Характеристика: Заснований у 1784 році (один із найдавніших позаміських некрополів Європи, зведений раніше за Личаківський цвинтар у Львові та Раковицький у Кракові), відзначається високою мистецькою цінністю надгробків та скульптур XIX — початку XX століть. Поблизу нього історично розташовувалося старе Руське кладовище (з 1785 р.) та давня греко-католицька церква (нині костел Успіння Пр. Богородиці серед парку на вул. Крашевського).
Тут поховані:
о. Олексій Ступницький (1826–1892) — греко-католицький священник, канонік, меценат та громадсько-освітній діяч; засновник хлопчачої бурси ім. св. Онуфрія (на цвинтарі збереглася родинна гробниця).
о. Кипріян Ясеницький (1852–1930) — відомий український греко-католицький душпастир, парох ярославської парафії Преображення Господнього, громадський діяч, який сприяв заснуванню Української гімназії.
Українські міщани, діячі товариства «Просвіта», священнослужителі та представники родин (зокрема родичі та наступники о. Івана Могильницького) з кириличними написами на старовинних надгробках XIX — початку XX ст.
2. Новий цвинтар (Cmentarz Nowy), вул. Krakowska 25.
Характеристика: Відкритий у 1905–1906 роках як новий міський некрополь. На його території знаходяться родинні склепи XX століття, а також окремі військові сектори періоду Першої та Другої світових воєн і визвольних змагань.
Тут поховані:
Педагоги, директорський склад та професори Державної української гімназії: зокрема професор Іван Чепига (1881–1943) (педагог, викладач математики і фізики, діяч «Просвіти»), професор Микола Лозинський, викладач Григорій Грицай та інші галицькі освітяни міжвоєнного періоду.
Військовослужбовці: старшини й козаки Української Галицької Армії (УГА) та Армії УНР.
Сучасна українська спільнота: стара діаспора, нова міграція та інституції
У сучасному Ярославі українське життя поєднує спадкоємність автохтонної спільноти та потужну хвилю нової міграції.
Стара спільнота (автохтони та післявоєнні переселенці):
Ця частина громади довгі роки тримала осередки національної пам’яті, гуртуючись навколо греко-католицької парафії Преображення Господнього. Незважаючи на наслідки акцій депортації (зокрема операції «Вісла»), місцева українська спільнота зберегла релігійну та культурну ідентичність завдяки парафії та культурним ініціативам.
Нова міграція (після 2014 та 2022 років):
Повномасштабна війна спричинила приїзд значної кількості громадян України, які інтегруються в економічне та соціальне життя міста. У місті почали діяти волонтерські та гуманітарні ініціативи, які допомагають адаптуватися біженцям та координують підтримку України.
Сучасні пов’язані адреси в Ярославі:
Греко-католицька парафія Преображення Господнього: вул. Cerkiewna 3 — духовний і соціальний центр об’єднання як старої автохтонної спільноти, так і новоприбулих українців.
Осередки допомоги та соціальної інтеграції: Діяльність фондів та гуманітарних хабів (зокрема локації на кшталт вул. Poniatowskiego 53), які забезпечували підтримку вимушеним переселенцям.
10. Список використаних джерел та літератури
Друковані джерела та монографії
Бажан О. Г. Депортація українців з Польщі до УРСР (1944–1946 рр.): причини, етапи, наслідки. — Київ: Інститут історії України НАН України, 2016.
Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983.
Пастернак Я. Археологія України. — Торонто: Наукове товариство ім. Шевченка, 1961.
Мазепа Т., Димон М. Місто Ярослав і його genius loci // Збірник «Людкевич у фокусі XXI століття». — Львів, 2021.
Dąbrowski K. Jarosław i ziemia jarosławska w średniowieczu. — Przemyśl: Rzeszowskie Towarzystwo Przyjaciół Nauk, 2003.
Kurosz A. Zarys dziejów szkolnictwa ukraińskiego w Jarosławiu (1909–1944). — Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2011.
Muzeum w Jarosławiu Kamienica Orsettich. Historia Muzeum i Kamienice. (Дата перегляду: 7 серпня 2026 р.).
Cmentarz Stary i Nowy w Jarosławiu. Portal historyczno-genealogiczny i ewidencja zabytków. (Дата перегляду: 7 серпня 2026 р.).
Інформаційний портал «Історія України» — Енциклопедія історії України: Стаття про Ярославську битву 1245 року та історію Закерзоння. (Дата перегляду: 7 серпня 2026 р.).
Греко-католицька парафія Преображення Господнього в Ярославі. Офіційна сторінка та історія храму. (Дата перегляду: 7 серпня 2026 р.).
Українське історичне товариство. Матеріали про депортації українців із Надсяння та операцію «Вісла». (Дата перегляду: 7 серпня 2026 р.).
Українська бурса святого Онуфрія, зведена у 1904 році. вул. Понятовського 6, фото 2017 р.
Реконструкція давньоруського Ярослава
Фабрика содової води "Русалка" в Ярославі, Rynek 21
Українська сільськогосподарська школа в Ярославі. Джерело: Краківські Вісти. Краків, 1940 рік.
Ярослав у Надсянні: цікаві факти, які мають знати українці (2025)
Підготував Іван Парнікоза, НІАМ «Київська фортеця».