Студениця м-ко
Історичні адміністративні поділи
Розмір зображення: 800:519 піксел
Знаходилось при впадінні р.Студениця у Дністер. Нині не існує – затоплене Дністровським водосховищем.
На схід – ур.Біла гора, на північ – гора Ганусисько, на півн.заході – гора Горошко.
М-ко відоме з 1388 р. (грамота кн.Костянтина та Федора Коріатовичів Петру Немирі на Бакоту, Студеницю та ін. [Варшавские университетские известия, 1893 г., № 3]). В 16 ст. – незначне село. На початку 17 ст. Потоцькі влаштували замки у Панівцях, Китайгороді та С.
22.10.1633 р. турецьке військо Абази-паші, відступаючи від Кам’янця, три дні облягало м-ко й здобуло його [Львівський літопис. – К.: 1970 р., с. 112]. В рішенні сейму 1635 р. відзначено, що м-ко знову укріплюється (певно, так подав Станіслав Потоцький, власник м-ка, щоб виклопотати звільнення від податків). А.Целларій в 1659 р. вважав С. сильно укріпленим м-ком. Ульріх фон Вердум в січні 1672 р. був у С. і записав:
“Це – мале містечко на березі Дністра; з західного боку має воно широке озеро між собою та горою. М-ко тягнеться вздовж ріки; південний кінець його вузький, захищений від ріки до озера стіною, в якій знаходиться гарна брама. Північний кінець – широкий, має для свого захисту замок на кшталт зірки, збудований з каменю. В межах його укріплень стоїть тільки дерев’яний будинок. М-ко належить пану Потоцькому, воєводі Київському”.
В 1684 р. гетьман Могиленко захопив був С. замок у турків, але потім турки його розбили біля м-ка. Могиленко утік до Немирова.
В 1702 р. жителі м-ка взяли участь у повстанні Самуся.
8.09.1768 р. загін конфедератів Пуласького розбив біля С. коронну варту і пограбував м-ко.
На єврейському цвинтарі є надгробки, буцімто 16 (чи навіть 10) ст.
В одній з гір були печери найдавнішоі людини [Приходы и церкви Подольской епархии. – Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета, 1901 г., т. 9].
У горі Горошко або Горошкова, за переказом, був православний монастир. Під цією горою, в ур.Каличе, за переказом, була монастирьска богадільня [Приходы и церкви Подольской епархии. – Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета, 1901 г., т. 9, с. 935 – 937]. Монастир був, за переказами, на горі Горошко (на північний захід від м-ка). Був нібито печерним. В 18 ст. він вже не існував [Сецинский Е.И. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии: Ушицкий уезд. – Труды Подольского церковного историко-археологического общества, 1916 г., т. 12, с. 175 – 187].
Церква Успіння існувала у 18 ст. [Приходы и церкви Подольской епархии. – Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета, 1901 г., т. 9, с. 935 – 937]. Церква Успіння відома з 1702 р. (її священик Азва чи Газва брав участь у повстанні Самуся). В 1740 р. крита соломою, дзвіниця крита гонтою, мала 5 дзвонів. Братство згадане в записі 1.05.1726 р. на Євангелії (видання: Льв.: 1683 р.). Нова триверха дерев’яна споруда закладена 1747 р. Церква скасована в 1811 р., будівля розібрана [Сецинский Е.И. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии: Ушицкий уезд. – Труды Подольского церковного историко-археологического общества, 1916 г., т. 12].
Комора із с.Студениця Кам’янець-Подільського району Хмельницької обл. в Музеї народної архітектури України у Києві.
Довідка у Вікіпедії: uk.wikipedia.org
Список літератури – на сайті «Знання про Україну».