Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Башта-дзвіниця вірменської Миколаївської церкви

Дзвіниця розташована в південно-східній частині Старого міста, в куті садиби вірменської Миколаївської церкви, з боку вул.Вірменської.

Споруджено її в кінці XV – на початку XVI ст. членами вірменського юнацького церковного братства, завдяки чому вона дістала назву “Юнацька дзвіниця”. Це була велична струнка п’ятиярусна споруда заввишки 38 м, верхні яруси якої пристосовані до оборони. У 1-му ярусі розміщувалась церква св.Степаноса (пізніше – каплиця св.Стефана). Інтер’єр церкви був розмальований фресками в 1633 р. та у XVIII ст. У зв’язку зі зруйнуванням турками в 2-й половині XVII ст. Миколаївської церкви богослужіння з 1700 до 1767 рр. відбувалися у каплиці. Під час ремонтів у XIX ст. та в 40-х роках XX ст. змінено завершення дзвіниці.

Дзвіниця мурована з вапняку. Приміщення церкви у 1-му ярусі перекриті хрещатим склепінням та конхою над апсидою. Внутрішньостінні сходи ведуть на 2-й ярус, який має ще один вхід по зовнішніх дерев’яних сходах. Верхні яруси перекриті по балках і сполучаються дерев’яними сходами. Яруси 3-й і 5-й – оборонні, 4-й – ярус дзвонів. Четвертий ярус має великі аркові прорізи, а 5-й обладнаний наріжними циліндричними башточками з ключоподібними бійницями. Оборонно-сакральна функція башти-дзвіниці є типовою для Поділля часів середньовіччя. Архітектура її демонструє цікаве поєднання принципів раннього європейського Ренесансу (оздоблення фасадів горизонтальними гуртами, наріжним рустом, рустованими архівольтами) та місцевої традиції (пірамідальна композиція, наметові завершення) з вірменськими архітекгурно-будівельними канонами.

У 1974 – 1982 рр. дзвіницю реставровано (архітектор – А.Тюпич, художник – А.Марампольський).

О.А.Пламеницька

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 254.