Українці в Кельцях
У XIX ст. Кельце були російським гарнізонним містом, центром губернії. Губернатор мав свою резиденцію в колишньому палаці краківських єпископів. Одним з губернаторів не прихльних полякам був Іваненко. Тут діяла православна військова парафія: храм (сьогодні костел гарнізонний, вул. Chęcińska 2) обслуговував: російських військових та чиновників імперії серед них могли бути українці (як частина імперського населення). У Кельцях в 1956 р. настоятелем православної парафії був о. Василь Ляшенко (10.11.1890–11.07.1956), сотник Армії УНР, архітектор, вчитель, православний священик. Після 2022 року у Кельцях з’явилася помітна українська громада.
В середніх навчальних закладах Кельць викладав професор математики- українець Юрій Васиньчук. Він походив з Холма. Закінчив Київський університет. 1921 р. він переїхав до Кельць. Тут викладав фізику, математику та хімію в гімназії Снядецьких, жіночий гімназії св. Кінги (в одному будинку по вул. ul. Śniadeckich 9), єпископській гімназії та Келецькій духовній семінарії (в будинках семінарії по вул. Jana Pawła II 7).
Сучасна топографія української присутності в Кельцях є результатом поєднання історичних процесів, повоєнних міграцій та особливо інтенсивної хвилі після 2022 року, що суттєво трансформувала соціальний і культурний простір міста, створивши нову мережу інституцій, пов’язаних із українською громадою. Якщо історично українська присутність у Кельцях була радше епізодичною і пов’язаною з адміністративними, військовими або освітніми структурами Російської імперії, то в новітній період вона набуває чітко локалізованих форм, які можна простежити через конкретні адреси, що виконують функції центрів інтеграції, допомоги та самоорганізації. Ключовим осередком цієї мережі є Dom Polsko-Ukraiński, що розташований за адресою ul. Urzędnicza 3 і виступає не лише як пункт підтримки, але як багатофункціональний простір, у якому поєднуються гуманітарні, освітні та культурні ініціативи; саме тут відбуваються мовні курси, консультації для новоприбулих, зустрічі громади, а також різноманітні події, спрямовані на інтеграцію українців у польське суспільство, що дозволяє розглядати цю локацію як головний вузол сучасної української мікротопографії міста. Важливим доповненням до цієї структури є Punkt Informacyjny INTEURO, розташований у центральній частині міста за адресою ul. Sienkiewicza 78A, який функціонує як інформаційно-консультаційний центр для іноземців і, зокрема, українців, забезпечуючи доступ до правової допомоги, інформації про ринок праці, легалізацію перебування та соціальні послуги; його розташування в осі головної міської вулиці є показовим, адже символічно інтегрує українську присутність у центральний урбаністичний простір Кельц. Ще одним ключовим пунктом є Świętokrzyski Urząd Wojewódzki w Kielcach, що знаходиться за адресою al. IX Wieków Kielc 3, який у період після початку повномасштабної війни став важливим адміністративним центром координації допомоги громадянам України; саме тут здійснювалися реєстраційні процедури, надавалася інформаційна підтримка та організовувалася взаємодія між державними структурами і волонтерськими організаціями, що робить цю адресу важливою не лише в адміністративному, але й у соціальному сенсі.
Окрім постійних інституцій, варто згадати і тимчасові, але значущі точки, такі як пункт допомоги на території автовокзалу PKS у Кельцях, який у перші місяці війни виконував функцію первинного контакту для українських біженців, забезпечуючи інформацію про транспорт, розміщення та подальші кроки інтеграції; хоча ця локація не має постійного статусу, вона відіграла важливу роль у формуванні мережі підтримки. Додатково до цих ключових пунктів варто враховувати розсіяну, але помітну присутність українців у житлових районах міста, особливо в новобудовах і районах із доступним житлом, що створює своєрідні «житлові кластери», хоча вони не мають чітко визначених адрес як інституційні осередки; саме ці простори повсякденного життя доповнюють інституційну карту, формуючи більш повну картину української присутності. Таким чином, сучасна українська громада в Кельцях структурована навколо кількох конкретних адрес, які виконують функції центрів тяжіння і водночас відображають різні аспекти життя громади — від адміністративного та правового до культурного і соціального, що дозволяє говорити про формування нової урбаністичної мережі, інтегрованої у міський простір, але водночас зберігаючої власну ідентичність і внутрішню динаміку розвитку.
Влітку 2026 р. Кельці стали прозвучали у зв'язку з історією з автобусами для Вінниці. Вона пов’язана з рішенням влади міста Кельці передати частину муніципального транспорту українському місту-партнеру Вінниця як жест солідарності після початку повномасштабної війни Росії проти України, однак цей крок викликав політичну напругу та публічну дискусію на місцевому рівні. Договір партнерства між містами був підписаний ще у 1994 р. і вважається одним із найстаріших міжнародних партнерств Кельц. Ініціатива передачі автобусів виникла ще за попередньої міської влади як елемент співпраці між містами та підтримки України, але її реалізація припала на період, коли в Кельцях змінилося керівництво і президенткою міста стала Agata Wojda, що додало ситуації політичного виміру, оскільки опоненти почали критикувати передачу автобусів, аргументуючи це потребами самого міста та станом місцевого транспорту. Дискусія розгорнулася навколо кількох аспектів: технічного стану переданих автобусів, фінансових витрат на їх підготовку та транспортування, а також символічного значення допомоги Україні, яка для частини мешканців і політиків була очевидним моральним обов’язком, тоді як інші трактували її як надмірне навантаження на міський бюджет. У публічному просторі з’являлися заяви про те, що передані транспортні засоби були застарілими і вже виводилися з експлуатації, що мало свідчити про раціональність рішення, але критики наголошували, що навіть такі ресурси могли б ще служити мешканцям Кельців, особливо в умовах обмежень у міському транспорті. Сама президентка міста Agata Wojda опинилася в ситуації необхідності балансувати між продовженням міжнародної співпраці та реагуванням на внутрішню критику, підкреслюючи гуманітарний характер допомоги та партнерські відносини з Вінницею, які мають довшу історію і виходять за межі одноразової акції. Історія з автобусами для Вінниці отримала додатковий резонанс через несподіваний зв’язок із темою вулиці Степана Бандери, що фактично перетворило технічне рішення про передачу транспорту на політичний конфлікт. У ході цієї дискусії один із ключових аргументів критиків стосувався того, що в Вінниці є вулиця, названа на честь Степана Бандери, і саме нею нібито могли б курсувати передані автобуси, що використовувалося як символічний і політичний аргумент проти допомоги; при цьому в реальності йшлося про невелику локальну вулицю, яка не має значення для основних транспортних маршрутів міста, однак вона стала центральним елементом публічної суперечки. Дискусія швидко вийшла за межі транспортної тематики і переросла у політичну заяву, коли частина радників у Кельцях навіть звернулася до влади Вінниці з вимогою змінити назву цієї вулиці, підкреслюючи історичну чутливість постаті Бандери в польському суспільстві. У результаті напруга досягла такого рівня, що мер Вінниці Сергій Моргунов вирішив відмовитися від прийняття автобусів, пояснюючи це небажанням перетворювати гуманітарну допомогу на предмет політичного конфлікту та джерело подальших поділів між партнерами , що фактично завершило цю історію без реалізації початкової ініціативи. Таким чином, зв’язок із вулицею Бандери, який спочатку мав радше символічний характер і не мав практичного значення для функціонування транспорту, став ключовим фактором ескалації конфлікту і показав, як локальні топонімічні питання можуть впливати на міжнародну співпрацю на рівні міст, змінюючи сприйняття навіть суто технічних рішень і перетворюючи їх на предмет політичної та історичної дискусії.
Джерела:
Dom Polsko-Ukraiński – kontakt — dpu.org.pl
INTEURO Information Point — inteuro.info
Świętokrzyski Urząd Wojewódzki w Kielcach – kontakt — gov.pl
p> Transport publiczny w Kielcach a pomoc dla Winnicy — https://www.transport-publiczny.pl/wiadomosci/kielce-autobusy-dla-winnicy-kontrowersje-78946.html
Radio Kielce – Autobusy dla Winnicy komentarze władz — https://radiokielce.pl/wiadomosci/kielce-autobusy-dla-winnicy/
Portal Samorządowy – Kielce i pomoc dla Ukrainy — https://www.portalsamorzadowy.pl/polityka-i-spoleczenstwo/kielce-autobusy-dla-ukrainy,XXXXX.html
Punkt skoordynowanej pomocy dla Ukrainy (інформація архівна) — archiwum.kielce.uw.gov.pl
Wprost – Afera w Kielcach ws. autobusów dla Winnicy — https://www.wprost.pl/kraj/12354579/kielce-winnica-zrezygnowala-z-autobusow-radni-pis-chca-zmiany-ulicy-stepana-bandery.html
Onet Wiadomości – Spór o autobusy i ulicę Bandery — https://wiadomosci.onet.pl/kielce/wczesniej-autobusy-teraz-nazwa-ulicy-radni-pis-apeluja-do-mera-w-ukrainie/nep99yr
Pragmatika – Winnica odmówiła autobusów przez skandal — https://pragmatika.media/pl/news/vinnytsia-vidmovylasia-vid-15-avtobusiv-iz-polshchi-cherez-skandal-navkolo-vulytsi-bandery/
TVP3 Kielce – komentarz o ulicy Bandery (2026 р.)
Інформаційний центр для громадян України в Кельцях, вул. Żeromskiego, 20/24а
Радянський військовий цвинтар, Кельці
Кельці як символ українофобії (2026 р.)
Іван Парнікоза, НІАМ «Київська фортеця».