Антропоморфна стела

Довершеним шедевром монументальної скульптури доби ранньої бронзи є Керносівський ідол з Дніпропетровщини. Колись ідол височів на одному з курганів понад р. Оріль. Висота статуї – 120 см, нижня частина пісковикової брили мала загострену форму й закопувалася в землю на третину висоти, а верхня зображує кремезного бороданя, лисого, з опущеними кінчиками вусів. Побутовому сприйняттю образу заважає зумисна оголеність фігури. Відсутність одягу, крім паска та взуття, дозволяє скульптору підкреслити статевий орган спереду й хвіст іззаду, створити на площині спини з хребта та ребер символічне дерево, яке ніби виростає з хвоста. Обабіч крони “дерева” – коло та квадрат з деревцем усередині кожної з фігур. Таким чином, хребту-дереву надано рис світового дерева, зі знаками неба і землі або Сонця й Місяця в кроні. Воно виступає міцним каркасом світобудови.

З ним пов’язані події, увічнені на бічних гранях ідола. На правій – боротьба хаосу (недбало прокреслені зигзаги) з космосом (ритмічні рядки класичного меандру). На лівій – зона хаосу звужена до подвійного зигзагу, затиснутого у лещатах меандру, а на звільненому від хаосу полі, попід гіллями дерева, вирізьблено акт творення – хвостатий чоловік запліднює жінку. Наступна сцена – полювання хвостатої людини на тварину – розміщено вже на передній площині ідола, попід молитовно складеними на грудях руками. Тут аж занадто багато зброї: лук, спис, дві бронзові сокири та одна кам’яна. Знак влади – булава – затиснута у правиці ідола. Поміж кам’яною та бронзовою сокирами зображено розпластану шкуру забитої тварини – свідчення вдалого полювання. Увесь цикл зображень на верхній частині стели передає світ сакрального. Сцени на лівій та передній площинах відтворюють подвиги хвостатої людини, тобто самого хвостатого божества-ідола.

Не менш цікавим є світ профанного, розміщений нижче пояса. Сам пояс у вигляді двох паралельних ліній, замкнених поперек статуї, без початку і кінця, є свого роду перехідною смугою між світами. Він відокремлює хвіст від хребта-дерева, що передбачає остаточну втрату чи звільнення героя від елементів звіриної подоби. Контури двох стоп, накладені на пояс обабіч хвоста-хребта, вказують на здатність героя здійснювати контакт між світами, перетинати розподільчу лінію. З іншого боку, розміщення стоп на поясі може вказувати на те, що втілений у камені персонаж стоїть в молитовній позі на колінах, звертаючись до Бога. Отже, ідол відтворює образ не Бога, а героїзованого предка-медіатора, наділеного надприродними здібностями. Обабіч кінцівок стоп викарбувані ливарна форма та ложка-ллячка – інструментарій ливарника. Далі зображено вервечку домашніх тварин: вола на лівій площині, жеребця й кобилу – на передній. Понад кіньми вирізьблено піднятий фалос, що у конкретній мікрокомпозиції асоціюється з встановленим на святилищі менгіром. Поряд з фалосом прокреслений квадратний загін для худоби, від якого дві паралельні лінії переходять на праву площину ідола попід поясом. Загалом об’єкти й персонажі нижнього рівня віддзеркалюють аспекти господарського життя мешканців степу, їх турботу про збільшення й збереження поголів’я худоби, важливу роль металообробки [Крылова Л. П. Керносовский идол (стела). – “Энеолит и бронзовый век Украины”, К., 1976, с. 36 – 46, рис. 1 – 4].

Система зображень на Керносівському ідолі чітко відбиває й реальну стратифікацію суспільства з престижними – шаманство, полювання-війна і непрестижними – тваринництво, ливарна справа – видами діяльності. Зображення на інших ідолах та стелах доповнюють епічний цикл діянь хвостатого героя як версії міфу. (с. 242 – 243)

Стела доби ранньої бронзи (III тис. до н. е., с. Керносівка Дніпропетровської обл.).

Джерело: Історія української культури. – К.: 2001 р., т. 1, с. 241.