1998 р. Церкви України: Перемиська єпархія

с. Кліцько.

Городоцький.

Церква Успення Пр. Богородиці. 1603.

Перші відомості про церкву походять з 1515 р. Існуюча дерев’яна тризрубна триверха будівля зведена у 1603 р. Ремонтувалася у 1687 р. (згідно напису на одвірку західних дверей «АХПЗ»), у 1707 піднята на мурований фундамент (про це говорить напис на східній стіні вівтарного зрубу, що «Церков важилася року АΨЗ»). Цікавий літописний різьблений напис зберігся на східному випусті північного фасаду нави: «Злоді цркъ викрали року Бжа АΨЛЄ» (1735).

Обновлена у 1808 та 1880 рр. Чотирисхилі наметові верхи з одним заломом над вівтарем і бабинцем та з двома над навою вінчають церкву. В ній зберігся чотириярусний іконостас 1674 р. (дата знаходиться на іконі св. Антонія і Теодозія Печерських, що над південними дияконськими вратами «АХОД») з випуклою бароковою різьбою. На зовнішніх стінах церкви є багато хронікальних написів 18 ст. У 1905 р. парафіяльний уряд просив дозволу на розібрання церкви, на що консерватор Ф. Папее дав згоду. Проект нової мурованої церкви виготовив у 1904 р. архітект Василь Нагірний. На щастя до цього не дійшло. На захід від церкви розташована стовпова двоярусна дзвіниця з XVII ст. З 1955 по 1989 р. використовувалася на архів та склад книжок.

Гвозда І. Дерев’яна архітектура українських Карпат. – Нью-Йорк, 1978.

Драган М. Українські деревляні церкви. – Львів, 1937, с. 86, 88.

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Киев, 1985. – Т. 3, c. 125.

Спис галицьких парохій XII – XVI ст. // Студії семинара для історії сходу у фільософічному виділі гр. кат. богословської академії у Львові. Під редакцією І. Крип’якевича. – Львів, 1939. – Т. 1.

Шематизм греко-католицького духовеньства злучених єпархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької на р.Б. 1934. – Перемишль, 1934.

Юрченко П. Дерев’яна архітектура України. – Київ, 1970.

Джерело: Слободян В. Церкви України: Перемиська єпархія. – Льв.: 1998 р., с. 230 – 231.