2007 р. У Вінницькій області знайдено найдавніший у світі сонячний календар
Дата: 06.12.2007
Найдревніший, за версією Тетяни Ящук, календар, складається з вісімнадцяти каменів. Він надзвичайно точний і простий у використанні.
Найдавніший календар знайдено у Вінницькій області, на березі Південного Бугу, неподалік села Кліщі у Тиврівському районі. Ці краї добре відомі вінничанам як гарне місце для відпочинку. І, хлюпаючись у прозорій бузькій воді, навряд чи хто звертав увагу на три камені – чорного, рожевого та червоного кольору. Вінничанка Тетяна Ящук потрапила сюди ще у середині 1980-х років – як художниця в одній із археологічних експедицій.Зрештою вона і розгадала таємницю трьох великих каменів на березі річки.
– Я вже пізніше часто поверталася на це місце, – розповідає Тетяна Ящук. – Придивлялася до каменів. І раптом під час одного із заходів сонця помітила, що воно сідає якраз напроти одного з каменів. Тоді й зрозуміла, що ці камені – давній календар. Тепер Тетяна Ящук готує до публікації книгу про один із найдавніших у світі календарів.
Книжка вийде невеликим тиражем, усього сто екземплярів – для того, щоб віддати примірники у музеї та бібліотеку. В ній вона порівнює обрядові трипільські свята із сучасними християнськими. І стверджує – різниця зовсім невелика, лише у трьох випадках вона склала до двох днів розбіжності.
– Це надзвичайно точний і простий у використанні календар, – розповідає Тетяна Ящук. – У його основі – природний рух Сонця небосхилом. Створена композиція з каменів фіксує і астрономічні дати, і дні сонцестояння. Найдревніший, за версією Тетяни Ящук, календар складається з вісімнадцяти каменів. Частина з них знаходяться в річці, інші – на березі.
– Календар працює як величезний маятник, – розповідає Тетяна Ящук. – Сонце впродовж року проходить з одної до іншої частини календаря за шість місяців, а потім повертає назад. Від дня зимового сонцестояння до літнього. Ми й зараз так само можемо вираховувати час, як і давні трипільці.
Головними у цьому незвичайному місяцеліку є камені Сонця, Води і Землі – разом вони утворюють правильний трикутник. Найбільшим, до двох метрів у діаметрі, є „сонячний” камінь – брилу з темно-сірого граніту обробляли вручну, так щоб її поверхня була скошена у бік заходу.
Камінь землі має насичений рожевий колір, для „водяного” трипільці вибрали граніт червоного кольору з вкрапленнями сіро-блакитного кварцу.
Тетяна Ящук порівнює кліщівський календар із його великим аналогом – Стоунхенджем у Великобританії. Різниця лише у тому, зазначає вона, що наш, можливо, і старший. Втім, для цього потрібні серйозні наукові дослідження. Тетяна Ящук сподівається, що після публікації її роботи хтось із науковців зверне увагу на трипільський календар, а це допоможе не тільки зберегти пам’ятку давніх часів, але й краще її дослідити.
Стоунхендж – кам’яна споруда в Англії. Більшість дослідників наводять його як доказ блискучих астрономічних знань древніх британців. У них одночасно з вивченням планет, зірок, сходів і заходів сонця, місяця проводили поховання померлих, про що свідчать численні могильники та інші обрядові місця.