Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

Церква св.Василя

Церква св.Василя

Розмір зображення: 800:540 піксел

Копинівці. Церква св. Василя Великого, 1888 р. Світлина 1998 р. Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 184.

Копинівці Мукачівський район

Церква св. Василя Великого. 1888. (УПЦ)

Священик служив у селі в середині XVII ст. Найдавнішу згадку про церкву записано в 1692 р. З 1682 р. до 1711 р. в селі служив священик Андрій Поп. У 1711 р. на село напали татари і понищили церкву.

У 1733 р. згадують дерев’яну церкву св. Василія без дзвонів. Роль дзвонів виконував дерев’яний щит, по якому били молотком. У 1797 р. філії були в Медведівцях, Се-ренчівцях та Балашівцях (нині їх приєднано до Копинівців).

1 серпня 1870 р. за священика Олександра Стецовича заклали фундамент, а 16 вересня 1888 р. за священика Петра Олага вікарій Віктор Гебей посвятив муровану базиліку, яка стоїть понині. При завершенні будівництва відзначився Василь Немеш, обраний куратором у 1885 р.

На церкві позначено роком спорудження 1894, але це дата посвячення церкви після внутрішнього оздоблення, покриття бляхою та інших доробок, проведених В. Немешем. Друга дата (1988) – рік останнього зовнішнього ремонту храму.

У церкві зберігають цікавий іконостас, виготовлений подібно до меблів з полірованого дерева. Позолотою покрито лише капітелі колонок та орнаментику. Над дверима хорів написано, що “НА УКРАШЕНИЕ СЕГО ХРАМУ ДАРУВАЛЪ ИВАНЪ ФЛЕНЬКО С ЖЕНОЮ ГАФІЕЮ 15 000 КАЧ 1935”. Твердять, що ці кошти пішли на спорудження хорів.

Біля церкви стоїть проста каркасна одноярусна дерев’яна дзвіниця на бетонному фундаменті. Напис на великому дзвоні свідчить, що відлили його в 1928 р. в Малих Ґеївцях стараннями священика о. Степана Фесторія, кураторів Івана Бадзя, Михайла Симочка, Василя Фленька, Івана ПІманька.

Менший дзвін відлили за священика Євгенія Уйгелія в 1922 р.

Місцевий парох Юлій Тромпак провів 7 років у концтаборах Сибіру.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 184 – 185.