1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України

С. Таранушенко

Михайлівська церква, збудована в 1752 р.

[Мартынович П., Горленко В. Церкви старинной постройки Полтавской епархии. «Полтавские епархиальные ведомости», 1888;

«Известия Археологической комиссии. Вопросы реставрации», вип. 9, 10]

Триверха Михайлівська церква складається з восьмикутного центра і двох шестикутників – вівтаря і бабинця.

Церкву ремонтували, переносили з місця на місце і пересипали, але все ж в основному церква зберегла первісні форми. Збудована вона з дубових пластин і витримана в простих, суворих формах.

Маси зрубів стін справляють монументальне враження. Грані їх витримано в спокійно урівноважених пропорціях. Чітко окреслений карниз відділяє корпус зрубів стін від крутих верхів, виконаних у дещо спрощених, суворих формах.

Домінантою у композиції будови є верх центральної дільниці. Стрімкий перший залом переходить у досить широкий, помірної висоти восьмерик. Над ним підноситься стрімкий верхній залом. Завершує центральну дільницю світловий восьмигранний ліхтар з главкою і хрестом. Верхи бабинця й вівтаря не мають восьмериків, їх круті заломи завершуються світловими ліхтарями. Маси зрубів стін вівтаря й бабинця не виявляють тенденції до тісного злиття з центром, навпаки, вони відокремлені. Ще більше самостійності виявляють верхи; вони не присунуті ближче до центрального верху, як то помічаємо в інших пам’ятках, а витримують вертикальну вісь зрубу стін своєї дільниці.

Зараз первісний зовнішній вигляд церкви порушують ґанок з заходу бабинця і притвори з півдня і півночі центральної дільниці; пізньоампірова форма їх свідчить, що прибудували їх під час реконструкції, можливо, 1837 р.

Ще повніше в основних рисах зберіг первісні форми інтер’єр церкви. Як і в зовнішньому вигляді, в інтер’єрі майстер підкреслює риси і елементи, що виявляють не стільки монолітну єдність будови, скільки тричастність її складу. Тому дільниці виглядають дещо відокремлено. Так, зруб стін бабинця відділяють від центра широкі заплечики. Приміщення бабинця має скромні розміри. План його витягнуто в напрямку головної осі будівлі. Зруб стін стримано струнких пропорцій. Грані виразно звужуються вверх. Поверх східних кутів зрубу стін закладено короткі бруски-ригелі. Пазухи за ними зашито дошками у вигляді похилих клинів. Південно-західна й північно-західна грані зрубу завершені довшими різьбленими ригелями. Границя між зрубами стін і залому чітко позначена. Залом всередині виглядає менш стрімким, ніж зовні. Його грані заломлено під кутами 54-58°. Широкі грані залому звужуються вверх дуже енергійно, тоді як вузькі – значно слабше. Завершує бабинець світловий ліхтар (тепер вікна зашиті дошками і внутрішня висота ліхтаря зменшена). Верх бабинця виглядає нижчим за зруб стін дільниці.

Зараз у бабинці п’ять вікон. По одному вікну прорізано в південній і північній гранях зрубу стін приблизно на середині висоти зрубу посередині площі грані на тій самій висоті, що у вівтарі і центральній дільниці. Одне вікно посередині західної грані прорізано майже під карнизом (в центральній дільниці верхні вікна прорізано нижче). Крім того, в південній грані майже під карнизом прорізано ще одне вікно, але меншого розміру, ніж вікно під ним. В північній грані на такій самій висоті знаходиться віконце такого ж розміру, але не на одній осі з нижнім вікном (ближче до західно-північного кутка). Таких маленьких вікон в зрубах стін інших дільниць немає. Зсередини в західній грані зашито не одне, а два вікна на середині висоти зрубу. Спочатку тут було вікно (кругле або хрещате) в ромбічній рівносторонній чотирикутній рамі (другого такого вікна в церкві немає). Згодом на цьому ж місці, не виймаючи старої рами, врізали лутки прямокутного вікна такого самого розміру і на тій самій висоті, що і вікна південної й північної граней. Згодом і це вікно було зашито. Очевидно, це зробили в 1837 р., коли прибудували ґанок і його дах закрив просвіт вікна.

З центром бабинець сполучається невисоким просвітом. Над ним вирізано невеликий голосник. Верхній брусок його знизу різьблений зовсім так, як ригелі. Дерев’яні колони встановлено в просвіт, очевидно, в 1837 р., коли прибудовано приділи з такими самими колонами.

Центральна дільниця в інтер’єрі – просторе приміщення з гранчастим зрубом, витягнуте в напрямку північ – південь (тоді як у бабинці довжина плану більша за ширину). Висота зрубу стін центра така сама, як і в бабинці, тому він виглядає менш витягнутим вверх, ніж бабинець. Враження помірної стрункості зрубу стін центра створює виразне звуження вверх усіх граней. При коротких гранях в зруб центра закладено різьблені ригелі: одні на рівні низу вікон верхнього ярусу, інші – на границі переходу зрубу стін у зруб першого залому. Вікна в зрубі стін центральної дільниці розміщено в два яруси. Нижній ярус прорізано на тому самому рівні, що у бабинці і вівтарі, у всіх зовнішніх гранях, при тому в південній і північній гранях – вікна-трійчатки, у яких середнє полотнище вище за бокові.

Вирішальна роль в організації об’єму центральної дільниці припадає на долю першого залому. Це вузол композиції, найбільш активний її фактор. Саме він після врівноважено спокійного зрубу стін виявляє могутній порив об’єму вверх. Він стрімкий, високий. Зруб стін витягнуто впоперек поздовжньої осі будови, тому грані першого залому заломлено по-різному: східна й західна – під кутом 65-67°, а південна й північна – 54-57°. Східна й західна грані звужуються догори значно активніше, ніж південа й північна. Завдяки цьому восьмерик, незважаючи на невелику порівняно з шириною й довжиною висоту, здається легким і струнким.

Його форму, а також низ і верх чітко виділяють різьблені ригелі, закладені парами при вузьких гранях, одні – в основі зрубу восьмерика, другі – при вершині його.

Другий залом в дрібнішому масштабі (ніж перший залом), але також в дуже енергійній формі виносить об’єм дільниці в останню заключну фазу: стрункий світловий ліхтар.

Вівтар в основному подібний до бабинця, але має і певні відміни. Вікон у нього лише три: в східній, південній та північній гранях на середині висоти зрубу стін. Вони такі самі, як і в бабинці та центральній дільниці. Форма залому вівтаря відмінна від форми залому бабинця. В нижній половині грані залому вівтаря заломлено стрімко (65-63°), а в верхній половині – значно крутіше (49-54°). Залом вівтаря вищий за залом бабинця, а ліхтар – вужчий і вищий. Ліхтар – найбільш вразлива ділянка будови, і його ремонтували найчастіше. Вихідний розмір в побудові плану церкви – ширина центральної дільниці. Розбивка плану в натурі така: спочатку намітили три чотирикутники. Починалася розбивка з побудови центрального чотирикутника; довжина його дорівнює апофемі трикутника з стороною, що дорівнює ширині будови (вихідному розміру). Половиною діагоналі цього чотирикутника відбивалась в один бік довжина вівтаря, в другий – довжина бабинця. У вівтаря довжина визначала і його ширину, а у бабинця довжина на товщину бруса довша за повну ширину дільниці.

Висотні розміри будови пропорційні розмірам плану. Висота східної грані зрубу стін вівтаря й західної грані зрубу стін бабинця дорівнюють ширині плану центральної дільниці. Зруб стін центра, особливо його східна й західна грані, що осіли, мають висоту дещо меншу. Внутрішня висота верху центральної дільниці також дорівнює ширині плану центра.

Висота першого залому центрального верху дорівнює половині довжини плану бабинця, або 1/3 висоти зрубу стін.

У восьмерика ширина дорівнює половині ширини плану дільниці (вгорі), а довжина – половині довжини плану її. Висота восьмерика дорівнюй половині ширини плану бабинця.

Висота другого залому разом з восьмериком дорівнює 1/2 ширини зрубу стін центра (вгорі), а висота другого залому восьмерика і першого залому разом – довжині плану центра.

Внутрішня висота центральної дільниці становить подвоєну ширину плану центра, тобто менша за довжину плану будови.

Залом бабинця заготовлявся за допомогою шаблона-трапеції, у якого основа – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань дорівнює 1/4 основи і висота – половині основи. Висота ліхтаря бабинця дорівнювала до ремонту висоті ліхтаря центрального верху, висота верху бабинця дорівнювала половині ширини плану центра, а внутрішня висота бабинця дорівнювала сумі довжини плану бабинця й центра.

Залом вівтаря вищий за залом бабинця. Висота залому становить половину довжини плану вівтаря. Висота ліхтаря вівтаря дорівнює половині довжини грані залому вівтаря від верхнього зрубу стін до нижнього вінця ліхтаря. Внутрішня висота цілої дільниці дорівнює сумі довжин плану вівтаря і центра.

Зазначимо ще відстань від підлоги до низу вікон нижнього ряду центральної дільниці, яка становить половину довжини плану тої ж дільниці, а відстань до низу верхнього вікна дорівнює апофемі рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює довжині плану дільниці, або діагоналі північної половини плану бабинця. Низ вікна у восьмерику центрального верху прорізано над верхнім вінцем зрубу стін на висоті, що дорівнює половині довжини плану центра. Вікна у ліхтарі вівтаря прорізано над верхнім вінцем зрубу стін на висоті, що дорівнює половині довжини плану центра.

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 138 – 142]