Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Церкви України: Закарпаття

Бистрий Воловецький район

Церква св. духа. Кінець XVIII ст. (УПЦ)

Нині Бистрий є частиною Котельниці. Уже в 1691 р. в селі служив Іван Поп. У 1733 р. священиком був Іван Пинзель, який дав початок династії священиків, що служили в селі до кінця XVIII ст. Тоді ж тут стояла стара дерев’яна церква св. духа з двома дзвонами і дерев’яна фара. Філії були в селах Борсучин, Мішкаровиця, Біласовиця і Котельниця. У 1798 р. в селі згадують дерев’яну церкву, збудовану в 1760 р. та філії в Тишові та Медвежому.

Нині існуюча церква – класичний зразок барокових церков верхів’я річки Латориці, з усіма властивими їм конструктивними та художніми ознаками.

Головні з цих ознак такі: три зруби, серед яких середній найширший, вкриті спільним двосхилим дахом; п’ятигранний вівтар; у одному стилі вирішені ґанки на головному фасаді і весь фасад; коротка квадратна башта завершена однією банею з глухим ліхтарем; вікна досить великі з арковим завершенням, на західній стіні бабинця та східній стіні вівтаря – по круглому вікну.

Деякі дослідники датують церкву 19 ст., але вона, безумовно, старша і, очевидно, послужила взірцем для інших барокових церков у околицях. Споруджено її із смереки на схилі Осовня, навпроти Кичірки, куди, за переказом, під час бурі занесло турню з хрестом зі старої церкви, що стояла на цвинтарі. Довго ця церква була вкрита ґонтом і була найбільш мальовничою в околиці, аж поки в 1989 р. її суцільно не покрили бляхою. У інтер’єрі всі зруби перекриті коробовими склепіннями, а наву від бабинця відділяє широкий арковий прохід.

Попередні ікони малював мукачівський маляр у 1920 р. Востаннє ікони вельми невдало перемальовано в кінці 1970-х років. При переведенні церкви в підпорядкування Московському патріархату зробили невеликий опис майна, який зберігся.

Згідно з цим описом на початку 1950-х років у церкві був дзвін 1860 p., світич великий 1836 р. і малий – 1813 р., вівтар 1896 р., жертовник 1896 р., ікони 1920 р., плащаниця 1905 р., фелон світлий 1824 р., фелон зелений 1890 p., червоний – 1812 p., чорний – 1890 р. Багато дат вказує на кінець XIX ст. Очевидно, тоді відбувся значний ремонт церкви й оновлення інвентаря, що могло спричинити неправильне датування храму.

Коло церкви стоїть ладна двоярусна, вкрита бляхою дзвіниця. Нижній ярус – зрубний, із соснових напівколод, верхній – каркасний. Дзвіницю перебудували майстри з Міжгірщини в 1969 р.

У дзвіниці – 5 дзвонів, з яких найбільший відлив Ф. Еґрі в 1928 на замовлення Петра Бистрянського та Ілька Поповича, наступний “Михайло” в 1924 р. відлив Ріхард Герольд у Хомутові, трохи менший має напис “Василь Гріга купив звонь до Бистрого рку 1743”, ще менший замовили в 1937 р. на фірмі “Акорд” у Ужгороді Іван Пензель з дружиною Анною Кгндрат, а найменший має напис: “ANNO DOMINI 1756”. Перед західним фасадом церкви стоїть литий хрест 1908 р. на кам’яному постаменті.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 304 – 305.