Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

1968 р. По Україні

Г. Н. Логвин

1968 р. По Україні

Михайлівська церква в Крайниковому. 1668 р. Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 349.

Тип храму з баштою над бабинцем, на нашу думку, виник як оборонний вже в XII – XIII ст. за часів жорстоких і безперервних воєн. Наскоки на села, «увод челяді», грабування як людей, так і церков були повсякденним явищем, і наші літописи рясніють звістками про це. Риси тодішнього будівництва найповніше донесли до нашого часу храми в Середньому Водяному та в Колодному, хоча в колоднянській церкві вінчання суворої наметової форми було змінене на ренесансне. Пізніше зміни в їх архітектурі стосуються лише вінчання, бо підсобиття в усіх без винятку храмах цього типу зберігається. Народні майстри були обізнані з досягненнями світової архітектури і творчо засвоювали їх. Очевидно, в кінці XIII або на початку XIV ст., паралельно з проникненням рис готики в кам’яну архітектуру, вони з’являються і в дерев’яному будівництві, саме в тих елементах, які становили найбільш «рухому» частину композиції мас – вінчання башти. На них влаштовують височенний готичний шпиль – спершу один, а згодом – з чотирма маленькими баштами, на рогах в основі покрівлі. Башти строгого типу з одним шпилем є в двох церквах села Руське Поле (заснованого, можливо, ще за домонгольських часів). Церкви ці – дуже оригінальні, невеликих розмірів і суворих форм – донесли до нас мову готики. Башти з кількома шпилями має велика крайниківська група церков у Стеблівці, Крайникові, Сокирниці, Данилові та Олександрівці.

Найкраща з них – у Крайникові, збудована в 1668 році. На березі невеличкого струмка, на ледве помітному горбку, в оточенні велетенських дубів стоїть храм, що нагадує одягненого в броню богатиря, який підняв свій спис. Композиція мас у принципі повторює храм в Колодному, однак описувана церква більших розмірів, з вищим основним зрубом і дахом. Бабинець і неф однакової ширини, опоясані заломом на західному фасаді, що переходить у низеньку відкриту аркаду-обхід. Під нею – невеликий ґанок, але не на стовпах, як у Колодному, а рублений з глухих стін, в яких є невеликі дріб-ноуступчасті трикутні вирізи – два на фасаді й по одному з боків. Вони призначались для освітлення, але більше подібні до амбразур для вогнестрільної зброї. Тому вигляд храму в Крайникові суворіший, ніж у Колодному.

Низенький отвір оформлений надзвичайно широкими одвірками, з лучковим завершенням і готичним трикутним загостреним вирізом, оздобленим тільки порізкою орнаменту з мотивом «вірьовочки». Другий церковний одвірок оздоблений, як солідний портал, дуже пишною різьбою, що складається з шести смуг трикутних і «вірьовочних» порізок. Зовнішня «вірьовочка» обходить портал, утворюючи вгорі на рогах великі петлі; вони заповнені трикутною виїмчастою різьбою, що здаля нагадує рисунок шапки соняшника з вилущеним насінням. У центрі, над трикутною вирізкою одвірка, вміщені три розетки; середня з них більша. Тут сплелись прадавні символічні зображення сонця і рослинний мотив, в результаті маємо оригінальні й вишукані оздоби.

В інтер’єрі привертає увагу стильний іконостас, виготовлений одночасно з побудовою храму. Його композиція в чотири яруси та різьба з мотивами виноградної лози типові для XVII ст. На жаль, кіптява, що вкриває стіни, не дає можливості розглядіти живопис. Видно тільки широке письмо і монументальні постаті. Художні якості церкви, очевидно, полонили сучасників і нащадків і відтворювались ними.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. .362 – 365