Церква св. Михаїла

Віктор Вечерський

Михайлівська церква, поч. 20 ст.(архіт.). Цегляна однобанна церква з дзвіницею стоїть над селом на проміжній трасі біля схилу високого правого берега р. Псьол. Має активний силует, поставлена на зламі головної вулиці, що проходить біля підніжжя плато, і потрапляє у перспективу обох ділянок вулиці. Відтак церква є важливою містобудівною домінантою, що панує над сільською забудовою та широким простором заплави.

Збудована наприкінці 19 ст. на місці однойменної дерев’яної церкви 1783. Автором проекту був харківський єпархіальний архітектор В.Нємкін (?). За радянської доби церква не використовувалася, проте руйнувань і перебудов не зазнала.

Церква хрещата, з прямокутними в плані раменами й гранчастим вівтарем. Загальна композиція симетрична щодо поздовжньої вісі, проте в східній частині симетрію порушено: у східних міжраменнях з півночі міститься маленька квадратова в плані ризниця, а з півдня – великий гранчастий дияконник, схожий на вівтарну абсиду. До західного рамена прилягає рівно широка триярусна дзвіниця висотою 20 м. Нижній ярус її (притвор) тридільний, у північній камері – сходи. Другий ярус – четверик, що має у кожній грані кругле вікно-розетку. Третій ярус – четверик з арковими отворами дзвонів: у західній і східній гранях – по одному вікну, у північній та південній романські біфорії.

Дзвіницю вінчає широкий сферичний купол на низенькому підбаннику. Композиція західного фасаду створює враження базилікальності внаслідок пониження бічних частин дзвіниці.

Північне й південне рамена просторового хреста виявлені на поздовжніх фасадах трикутними щипцями, що акцентує поперечну композиційну вісь. Тут дуже активним є своєрідний композиційний мотив трифорія, вписаного в трилопатеву криву, що, у свою чергу, вписана в заглиблену півциркульну арку. Наріжники закріплені широкими лопатками. На перетині рамен – масивна баня з широким сферичним куполом на циліндричному під баннику. У зовнішніх формах храму за допомогою складних ярусних членувань створюється ефект «виростання» бані з масиву будівлі: на середохресті – невеличкий, ледь помітний четверик, на ньому – двоярусний приземистий восьмеричок, на ньому – двоярусний циліндричний під банник. У ньому – вісім круглих вікон, розділених хрестами, виконаними контр рельєфом.

Головним мотивом вирішення фасадів є протиставлення масивних наріжних лопаток великим арковим вікнам у пряслах стін. Усі отвори облямовані архівольтами. Декор, виконаний у цеглі, відтворює характерні форми й деталі романської архітектури: аркатурні фризи, романські колонки трьох ганків, кругле вікно-розетка на західному фасаді, рельєфні хрести тощо.

В інтер’єрі домінує центральний підбанний простір. Циліндричний під банник з куполом спирається на приземисті й широкі підпружні арки з профільованими гуртами та на сферичні трикутні пандативи. Вікна під банника невеликі, тому підбанний простір не має яскравого освітлення, а сам купол перебуває в напівтемряві. Рамена перекриті коробовими склепіннями, що мають глибокі бічні розпалубки; вівтар та дияконник – зімкнутими; жертовник та центральне приміщення західного притвора під дзвіницею – хрестовими, а бічні приміщення притвора – коробовими склепіннями.

В інтер’єрі добре збереглися олійні мальовання поч. 20 ст.: на стінах і пілонах – постаті святих та сюжетні композиції; підпружні арки, підбанник і баня розмальовані геометризованим рослинним орнаментом. Склепіння рамен мають ілюзорне світлотіньове мальовання, що створює враження не коробових, а купольних склепінь. Іконостас не зберігся.

Церква мурована з червоної цегли доброго випалу на вапняно-піщаному розчині, зовні нетинькована. Дахи і бані по дерев’яних по дерев’яних кроквах і кружалах укриті покрівельною сталлю.

Курганська Михайлівська церква є одним з найоригінальніших зразків єпархіальної архітектури доби історизму, що поєднав об’ємно-просторову композицію, традиційну для української церковної архітектури, з досягненням світового зодчества.

Будівлю виявлено й досліджено В.Вечерським, поставлено на державний облік як пам’ятку архітектури й містобудування місцевого значення з охоронним № 133-См.

[Державний архів Сумської обл., ф. 803, оп. 1, спр. 16, арк. 5; Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII – початку ХХ століть : біографічний довідник / В. І. Тимофієнко. – К., 1999. – С. 277; Филарет (Гумилевский Д. Г.) Историко-статистическое описание Харьковской епархии. Отд. III. – М., 1857. – С. 538.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 716 – 717.