Парк ім. О. С. Пушкіна (№ 40)

Василь Галайба, Юрій Нельговський, Михайло Рибаков

Розмір зображення: 682:826 піксел

425. Парк ім. О. С. Пушкіна, 1902 (містобуд.).

Просп. Перемоги, 40. Головний вхід – з боку проспекта. Пл. – 23,0 га.

Названий ім’ям Пушкіна Олександра Сергійовича – письменника, основоположника нової російської літератури.

Історія створення парку починається з 1897, коли голова садової комісії Міської думи С. Ромішовський запропонував прийняти у відання міста ділянку землі по Брест-Литовському шосе (тепер просп. Перемоги) для влаштування тут заміського парку. 1899, у зв’язку з відзначенням 100-річного ювілею від дня народження О. Пушкіна, С. Ромішовський звернувся до міського голови з пропозицією створити на цій ділянці сад під назвою «Пушкінський гай», для чого виділити 2 тис. крб. на п’ять років, а через рік провести тут одноденне свято деревонасадження.

Члени спеціальної комісії оглянули ділянку і запропонували виділити під парк 58 десятин. Остаточно питання було вирішено на засіданні Думи 31 травня – 1 червня 1899, яка ухвалила надати під парк 58 десятин 1520 кв. сажнів землі між Брест-Литовським шосе і вул. Дегтерьовською, а парк найменувати Пушкінським. Було оголошено конкурс на кращий проект розпланування парку і встановлено три премії (200, 125 і 75 крб.). Садова комісія Думи визнала найкращим проект міського садівника О. Жуковського під назвою «Чудовому місту прикраса, мешканцям його – на втіху і відпочинок». За умовами конкурсу автор передбачив встановлення в парку пам’ятників письменникам О. Пушкіну і М. Некрасову.

В 1901 О. Жуковський спланував парк. 1902 садова комісія розпочала тут створення спортивних та дитячих майданчиків, обладнання павільйонів, альтанок, буфету, кондитерських, фонтанів тощо. Артіль землекопів позначила проїзні та пішохідні доріжки й алеї. У їхній розбивці, що завершилась у серпні 1902, брали участь також солдати 129-го Бессарабського полку, табори якого розташовувалися неподалік, та студенти Київського політехнічного інституту. Поряд з парком на пл. 2 десятини закладено розсадник на 100 тис. саджанців для майбутньої висадки. Для забезпечення водою (потреби в ній складали до 5 тис. відер на добу) облаштували абіссінський колодязь, яким могли користуватися і мешканці району. Було вирішено, що перші дерева в парку посадять діти. Заздалегідь підготували 2 тис. лунок і стільки ж перших саджанців віком 3–4 роки, їх подарували садівники О. Вессер і Е. Крістер.

Урочиста церемонія закладин парку, задумана як перше у місті свято деревонасадження, відбулося 19 жовтня 1902. Основними його учасниками були діти – по 20 учнів від кожного з 53 міських, залізничного й арсенального училищ, загалом 1185 осіб. Дітям подарували брошури «Дерево та його життя» й «Дерева та їх користь», пригощала адміністрація політехнічного інституту. Перше дерево – саджанець ялинки – посадив на пагорбі попечитель київського навчального округу В. Бєляєв. Під звуки військових оркестрів у цей день посадили берези, липи, ясени, каштани, ялини, клени. Учасники акції прикріпили до дерев іменні цинкові таблички.

У 1903 в парку було висаджено: 10 тис. дерев і чагарників з паркового розсадника, 1904 – 8 тис., 1905 – 15 тис.

Найінтенсивніше ці роботи проводились у 1911. Парк оточувала відмежувальна канава (завдовжки 1350 сажнів), на ділянці у 118 сажнів по фронту – цегляна огорожа, іншу територію по периметру – жива огорожа. Відкриття парку для широкої публіки планувалося не раніше 1913, після того, як підростуть дерева.

У радянський час площу зменшено до 50 десятин, відбувалося його перепланування. Частину парку передали для потреб профспілкових і піонерських організацій, які проводили тут культурно-масову роботу. 1929 збудовано літній театр на 1200 місць, парашутну вишку, фонтани, впорядковано територію. Після Великої Вітчизняної війни споруджено павільйон, в якому експонувалися військові трофеї – озброєння, обмундирування загарбників, на майданчиках поряд – літаки, танки, гармати тощо. Виставка діяла до 1951.

В 1962 здійснено капітальну реконструкцію головного входу в парк, по осі якого, з невеликим відступом від вулиці, того ж року встановлено пам’ятник О. Пушкіну.

Особливість парку – однопорідні за складом насаджень гаї та групи дерев.

Виняток – ялина звичайна і сибірська, які ростуть поряд із сибірською модриною, а також в окремих місцях – дуб з липою. Від входу в глибину парку веде широка каштанова алея, замкнена об’ємом танцювального павільйону «Ліра». Праворуч від головної алеї послідовно розташовані березовий та сосновий гаї, ліворуч – гаї та великі групи ялини колючої, сосни, клена гостролистого, каштана та ін. В парку багато атракціонів, павільйонів тощо.

Література:

Киевлянин. – 1897. – 5 мая, 9, 31 окт., 5 нояб.; 1899. – 15 июня, 11 сент.; 1900. – 2 марта, 4 апр.; 1901. – 11 дек.; 1902. – 21 апр., 6 авг., 2, 10, 20 окт.; 1903 – 29 марта, 4 июля; 1904. – 25 апр., 8 мая; 1905. – 8 сент.; 1912. – 10 окт.; Рыбаков М. А. Юбилей Пушкина в Киеве. – К., 1999; Ромишовский С. В. Общественные сады г. Киева в период с 1897 по 1902 год. – К., 1902; Шулькевич М. М., Дмитренко Т. Д. Киев. – К., 1982.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 894 – 895.