Проскурня та іконна крамниця

Михайло Кальницький

442.5. Проскурня та іконна крамниця, 1898 (архіт.).

Пров. Бехтерєвський, 15. У східній частині подвір’я, навпроти Святої брами, прилягає до монастирського муру з Економічною брамою.

Будівля зведена за проектом арх. В. Ніколаєва замість попередньої дерев’яної проскурні, що розташовувалася раніше в північно-західній частині монастиря. Була одноповерхова, дерев’яна на цегляному цоколі, який через нерівномірність рельєфу утворив з тилу повний поверх. Крім проскурні й іконної крамниці містила приміщення келій. У радянський час використовувалася під житло й занепала внаслідок амортизації. Після повернення монастирю у 1990–93 відреставрована із заміною дерев’яних стін на цегляні, влаштуванням мансарди і відтворенням первісного оздоблення чолового фасаду (проект АПМ «Реставратор», архітектори В. Ілющенко, Ф. Пузій, інж. Л. Шевчук).

З чолового боку одноповерхова, з тилу – двоповерхова, цегляна, тинькована, у плані П-подібна з внутрішнім коридорним плануванням. Дах вальмовий, з бляшаним покриттям.

Оздоблена в неоросійському стилі. Симетричний за композицією головний фасад включає широкий центральний ризаліт. Його акцентами є два вхідні портали, обрамлені двома грушоподібними колонами, що завершуються кілеподібними сандриками (один дверний отвір тепер перетворений на вікно). Прямокутні вікна прикрашено лиштвами з трипелюстковими сандриками. Скромні за архітектурою тильний та бічні фасади мають прямокутні прорізи без оздоблення.

Будівля є виразною складовою частиною монастирського комплексу, вирішеного із застосуванням форм московсько-ярославського будівництва 16–17 ст. Тепер чернечі келії.

Література:

ЦДІАКУ, ф. 179, оп. 1, спр. 30.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 941.