Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Звід пам’яток Києва

Світлана Дмитрук, Тетяна Трегубова

541. Хмельницького Богдана вулиця, серед. 19 – 20 ст. (архіт., іст., містобуд).

Одна з центральних магістралей міста. Перетинає Старокиївське плато з південного сходу на північний захід, з’єднує вулиці Хрещатик і О. Гончара. Пряма траса вулиці позначена досить похилим підвищенням на початковій ділянці (між Хрещатиком і вул. Лисенка) і крутим узвозом із значним звуженням проїзжої частини на кінцевому відтинку (від вул. М. Коцюбинського до вул. О. Гончара). Членується вулицями: з непарного боку – Лисенка, з парного – Леонтовича, Пирогова, з обох боків – Пушкінською, Володимирською, І. Франка та М. Коцюбинського.

Прокладена у 1-й пол. 19 ст., згідно з генеральним планом Києва 1837. Первісна назва – вул. Кадетська, оскільки прилягала до садиби Кадетського корпусу (тепер бульв. Т. Шевченка, 14).

1869 – 1919 – вул. Фундуклеївська, на честь Київського губернатора І. Фундуклея, у садибі і коштом якого засновано і розбудовано Фундуклеївську жіночу гімназію на цій вулиці (№ 6).

1919 – 92 – вул. Леніна.

Майже одразу після прокладання вулицю віднесено до 1-го (вищого) розряду, що висувало відповідні вимоги до її забудови та опорядження.

У щільну забудову її фронтів включено капітальні багатоповерхові житлові та громадські споруди. Найстаріша серед них, що збереглась і репрезентує архітектуру доби класицизму, – колишній Анатомічний театр медичного факультету Університету св. Володимира (№ 37, 1853, арх. О. Беретті; див. ст. 527.1).

Поява цієї та інших аналогічних споруд зумовило надалі функцію вулиці як культурно-освітнього осердя Києва.

1871 тут почав діяти приватний навчальний заклад для юнаків – Колегія Павла Галагана, головну споруду якої (№ 11) перебудував арх. О. Шіле. 1875 за проектом арх. В. Ніколаєва зведено першу в місті стаціонарну споруду театру-цирку (№ 5, пізніше – Театр Бергоньє).

Зміна технічних можливостей і стильової спрямованості в архітектурі межі 19 – 20 ст. відбилася на підвищенні висоти будинків до чотирьох – п’яти поверхів і значному урізноманітненні стильових забарвлень фасадів. У їх спорудженні брали участь відомі київські архітектори. Провідними спорудами цього часу є: Міський театр у формах французького ренесансу (1901, арх. В. Шрьотер, реконструйований у 1980-х рр.) – тепер Національна опера України (див ст. 72.30); будинок у стилі неокласицизм, що призначався для Міністерської жіночої гімназії св. княгині Ольги (№ 15; 1914 – 27, арх. П. Альошин), в якому у 1920-х рр. розмістили установи ВУАН (див. ст. 269).

У забудові вулиці почали домінувати прибуткові будинки, в яких поряд із житлом розміщувалися заклади культури. У 1930-х рр. в стару забудову включено кілька нових житлових будинків, перебудовано споруду театру (№ 5).

Новими архітектурними акцентами стали вирішені у стилі конструктивізм споруди Універмагу на розі вул. Хрещатик (№ 2/38) і житловий будинок письменників «Роліт» (№ 68). Після Великої Вітчизняної війни на вулиці здійснювалися переважно ремонти і реконструкція історичної забудови. Деякі масштабні і структурні зміни в обличчі вулиці сталися впродовж 1970 – 90-х рр.: знесено частину старої забудови, на місці розібраних будинків межі 19 – 20 ст. зведено великий адміністративний комплекс із висотним об’ємом (№ 18 – 24), на розі з вул. Володимирською навпроти театру опери та балету – дев’ятиповерховий житловий будинок (вул. Володимирська, 51/53), на розі з вул. М. Коцюбинського (№ 39) споруджено перший в Києві 18-поверховий житловий будинок, що від того часу домінує в забудові цього району.

Пам’ятки архітектури:

№ 6 – Фундуклеївська жіноча гімназія (прибудови – архітектори О. Беретті, О. Шіле, О. Заваров, Р. Книжник, історизм);

№ 8 (архітектори В. Ніколаєв, О. Кривошеєв, неоренесанс з елементами цегляного стилю);

комплекс Колегії Павла Галагана: № 9-а – житловий будинок і № 11 – навчальний корпус (архітектори О. Шіле, В. Ніколаєв; перехідний етап від пізнього класицизму до еклектики);

садиба № 10 (арх. Е. Брадтман, історизм),

житлові будинки № 12 – 14 (історизм),

садиба № 26, 26-а (арх. А.-Ф. Краусс, історизм),

№ 29/2 (арх. О. Шварценберг, М. Гарденін, історизм),

№ 30/10 (арх. М. Яскевич, історизм),

№ 31/27 (архітектори О. Хойнацький, І. Ніколаєв, історизм),

№ 32 (арх. К. Іваницький, історизм),

№ 33/34 (арх. В. Ніколаєв, цегляний стиль),

№ 34 (арх. І. Ніколаєв; історизм);

садиба № 36 (арх. І. Ніколаєв, історизм);

№ 38 (арх. В. Онащенко, зразок архітектури 1930-х рр., поєднує конструктивістську основу з елементами класицизму);

№ 42/32 (арх. Л. Вольфман; історизм),

садиба № 44, 44-б, 44-в (арх. А.-Ф. Краусс, історизм),

№ 46 (арх. М. Максимович, неоренесанс),

№ 50 (арх. Я.-Ф. Вольман, історизм);

садиба № 51-а, 51-б, 51-в (історизм);

№ 52 (арх. О. Вербицький, модерн),

№ 56 (історизм);

садиба № 59-а, 59-б, 59-в (історизм);

№ 60 (арх. М. Артинов, неоросійський стиль);

№ 66 (архітектори Хоменко, Сичевський, Топоровський, Вероцький під керівництвом Неймарка, радянський ретроспективізм на основі класичних елементів);

№ 68 (архітектори П. Костирко, В. Кричевський, М. Сдобнєв; конструктивізм з елементами класичної архітектури);

№ 72-в (перебудований арх. А.-Ф. Крауссом, історизм), № 72-б і 72-г (арх. О. Кривошеєв, історизм), № 72 (арх. М. Артинов, історизм),

№ 84 (арх. В. Ніколаєв, історизм);

№ 94 (історизм),

а також № 58 – велотрек.

Пам’ятки історії:

в № 5 (гуртожиток театру ім. Лесі Українки) проживали актори і режисери К. Богданова, М. Висоцький, Г. Долгов, В. Дуклер, П. Киянський, Ю. Лавров, В. Освецимський, С. Петров, М. Розін, М. Романов, М. Стрєлкова, С. Филимонов, К. Хохлов;

в № 8 проживав учений, громадський і державний діяч М. Грушевський, діяла літературно-мистецька група «Гроно», в якій об’єдналися відомі письменники і художники; тут у кореспондентському пункті газети «Комсомольская правда» працював письменник А. Гайдар;

№ 9-а і 11 – Колегія Павла Галагана, в якій навчалися, працювали, проживали відомі діячі науки і культури, містилося Генеральне секретарство військових справ на чолі з С. Петлюрою;

в № 12 – 14 жили вчений-зоолог, державний діяч Ю. Вагнер, композитор Г. Таранов; містилися навчальні заклади, в яких працювали відомі вчені;

в № 27 мешкала художниця О. Екстер, яка розмістила тут майстерню декоративного мистецтва, в якій працювали і бували відомі діячі культури, жили і навчалися терапевт А.-Ф. Зіверт, живописець Г. Меліхов, піаніст і композитор В. Пухальський, містилася майстерня художників В. Меллера та М. Тряскіна;

проживали –

в № 29/2 – лікар, учений І. Іщенко;

в № 30/10 – історик В. Данилевич;

№ 31/27 – хімік-технолог, акад. ВУАН В. Шапошников;

в № 33/34 – патологоанатом, бактеріолог та епідеміолоог А.-В. К. Високович, арх. Й. Зекцер, проф. Київського університету, фармаколог К. Гейбель;

№ 35/1 – філософ, міністр ісповідань Української Держави В. Зіньківський;

в № 36 – підрядчик Ф. Альошин, провідник ОУН М. Кузьмик, диригент А. Пазовський, арх. К. Остроградський;

в № 39 – музикознавець І. Ляшенко, оперний режисер Д. Смолич;

в № 42/32 – історик М. Довнар-Запольський, агроном П. Сльозкін, лікар М. Тихомиров, поет, літературознавець П. Филипович; академіки ВУАН – АН УРСР – лікар М. Амосов, фізіолог Є. Бабський, патофізіолог Р. Кавецький, анатом В. Касьяненко, вчений в галузі металургії і теплотехніки В. Копитов, правознавець В. Корецький, хімік Ф. Овчаренко, фізик А. Смирнов, біохімік Р. Чаговець, хімік В. Шапошников; члени-кореспонденти АН УРСР – фізик О. Харкевич, астроном В. Цесевич;

в № 46 – інженер-гідротехнік і будівельник М. Максимович;

в № 47 – оперний співак М. Ворвулєв;

в № 50 – інж.-конструктор Ф. Андерс, живописець Є. Волобуєв, настоятель Володимирського собору І. Корольков, історик, громадсько-політичний діяч В. Прокопович, учений у галузі пружності, опору матеріалів та будівельної механіки С. Тимошенко;

в № 52 – політичний діяч В. Липинський;

у садибі № 59 – математик, акад. ВУАН Г. Пфейффер;

в № 60 – арх. М. Артинов, голова РНК УСРР П. Любченко, лікар, учений В. Образцов;

в № 66 – співачка О. Петрусенко, міністр внутрішніх справ УРСР Т. Строкач, народний художник УРСР К. Трохименко;

в № 68 – письменники П. Автомонов, Б. АнтоненкоДавидович, М. Бажан, В. Бичко, Л. Вишеславський, С. Воскрекасенко, С. Голованівський, А. Головко, О. Гончар, Д. Гофштейн, Ю. Даніель, М. Дубов, Л. Забашта, О. Копиленко, О. Корнійчук, І. Кочерга, І. Кулик, О. Кундзіч, І. Ле, А. Малишко, І. Микитенко, О. Новицький, П. Панч, Л. Первомайський, О. Підсуха, Г. Полянкер, М. Пригара, Н. Рибак, М. Рильський, С. Скляренко, В. Собко, В. Сосюра, М. Стельмах, П. Тичина, П. Усенко, М. Чабанівський, М. Шпак, М. Шумило, Ю. Яновський, актор О. Ватуля, літературознавець Л. Коваленко, композитор і диригент Б. Лятошинський, художник З. Толкачов;

в № 72 – майбутній письменник К. Паустовський;

в № 84 – літературознавець, бібліограф, бібліотекознавець С. Маслов;

в № 94 – письменник М. Бажан.

№ 5 – визначна пам’ятка культурного життя України, тут діяли, змінюючи один одного відомі театри, тепер – Національний академічний російський драматичний театр ім. Лесі Українки. У цих театральних колективах працювали відомі актори, режисери, художники, композитори. В № 8 містилася Фундуклеївська жіноча гімназія, в якій працювали відомі діячі науки, культури і освіти.

В № 10 містилися Київський клуб автомобілістів, Київське товариство мистецтва та літератури, жіноча гімназія О. Титаренко, де навчалася майбутня актриса А. Тарасова.

В № 16/18 навчалася в школі кіноактриса, героїня Великої Вітчизняної війни М. Корольова (Гуля Корольова).

В № 23 містилася 1871 – 74 елементарна школа для дітей наймолодшого віку сестер С. і М. Ліндфорс.

У садибі № 26, 26-а в готелі «Ермітаж» проживали під час приїздів до Києва відомі діячі науки і культури, містилася редакція журналу «Огни», в якому були опубліковані перші твори письменників І. Бабеля та К. Паустовського.

В № 44 містилася Жіноча гімназія К. Крюгер, де працювали філософ і державний діяч В. Зеньківський, священик П. Тарнавський, письменниця О. Форш.

В садибі № 51-а, 51-б, 51-в містилися Вищі жіночі курси, Фребелівське товариство, Фребелівський інститут, Київський авіаційний інститут ім. К. Є. Ворошилова, Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, працювали і навчалися відомі діячі науки і культури.

В № 52 почав свою діяльність у 1944 – 47 Державний літературно-художній музей Т. Г. Шевченка (тепер Національний музей Тараса Шевченка).

Значну частину історичної забудови втрачено:

№ 7 – корпус Колегії Павла Галагана, в якому проживав її засновник;

в № 17 (готель «Франсуа») у 1890 – 98 (у 1898 – 1906 – у № 21) містилася редакція і контора журналу «Инженер», відповідальними редакторами якого в той час були відомі інженери О. Бородін, потім – А. Абрагамсон; зупинявся письменник В. Короленко; 1917 – 18 містилося Генеральне секретарство морських справ УНР, першим керівником якого був Д. Антонович, 1918 – Морське міністерство Української Держави, яке очолював отаман О. Рогоза; 1918 – 19 у підвальному приміщенні готелю працював театр-кабаре «Підвал Кривого Джиммі», у 1919 – театр «Арлекін», заснований С. Юткевичем, О. Каплером і Г. Козинцевим.

В № 19 містилися редакції газет «Киевская мысль», «Пролетарская правда», «Українське слово», журналів «Нова громада», «Глобус» в яких працювали відомі діячі культури; у цьому будинку в приміщенні клубу редакції газети «Пролетарская правда» 24 січня 1924 виступав поет В. Маяковський.

В № 18 жив після війни вчений у галузі тваринництва, репресований у справі СВУ А. Скороходько;

в № 19-а в 1955 – 60 – засновник наукознавчої школи в Україні, чл.-кор. АН УРСР Г. Добров;

в № 25 в 1880-х рр. – лікар і вчений Н. Хржонщовський;

в № 76 у кін. 19 – на поч. 20 ст. – правознавець, проф. Київського університету О. Ейхельман.

Незважаючи на зміни і значні втрати історичної забудови, вул. Б. Хмельницького лишається цінною пам’яткою, яка відображає особливості забудови та історичного життя центру Києва впродовж 19 – 20 ст.

Література:

Київ: Провідник. – К., 1930.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1749 – 1751.