Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Звід пам’яток Києва

Лариса Гаврилюк, Людмила Пономарьова

2011 р. Звід пам’яток Києва

Розмір зображення: 800:463 піксел

541.11. Житловий будинок 19 – поч. 20 ст., в якому проживав Іщенко І. М. (архіт., іст.).

Вул. Б. Хмельницького, 29/2. На розі з вул. Леонтовича, на червоних лініях забудови вулиць.

Збудований в садибі вдови статського радника О. Картамишевої у кілька етапів. До 1872 споруджено двоповерховий наріжний будинок. 1883 зведено третій поверх, з боку сучасної вул. Леонтовича прибудовано триповерховий об’єм.

Автор проекту – арх. О. Шварценберг, будівельні роботи виконав арх. С. Рикачов. Реконструйований за іншого власника – М.-Т. Беккера. 1911 нежитловий флігель перебудовано під житловий, надбудовано ще один поверх з пристосуванням нижнього поверху під магазини.

Чотириповерховий, на високому цокольному (напівпідвальному) поверсі, мурований, у плані Г-подібний, з тильними бічними ризалітами у кожному крилі. Планування двобічне: парадні кімнати винесено у зовнішій (вуличний) ряд; кухні, санвузли – у дворовий ряд. Двоє кам’яних двомаршових чорних сходів розташовано в ризаліті крила на вул. Леонтовича і в центральній частині крила на вул. Б. Хмельницького, останні – майже на одній осі зі сходовою кліткою головних парадних двомаршових сходів. Перекриття – пласкі із залізобетонних плит, виноси яких утворюють балкони на чолових і тильних фасадах. Дах вальмовий, покрівля бляшана.

Стильове рішення споруди тяжіє до модернізованих форм ренесансу. Композиція чолового фасаду на вул. Б. Хмельницького центрально-осьова.

Центральну одноосьову та бічні частини виділено розкріповками, фланкованими поповерховими лопатками й пілястрами та завершеними високими прямокутними аттиками. Отвір головного входу розміщено на центральній осі, яку додатково акцентовано півциркульним вікном третього поверху серед великих прямокутних прорізів (другий, четвертий поверхи) сходової клітки.

Здвоєні вікна двох бічних розкріповок оформлено центральними простінковими та бічними пілястрами. П’ятиосьові прясла фасаду між розкріповками прорізано ритмом прямокутних вікон, увінчаних горизонтальними сандриками на ліплених консолях, на третьому поверсі додатково – замковими каменями. Аналогічно оформлено фасад на вул. Леонтовича з двома бічними розкріповками. Видовженість обох фасадів візуально підсилена обробкою стін першого поверху дощаним рустуванням, потужними лініями міжповерхових профільованих гуртів та карниза. Додатковий акцент вносять модернізовані пропорції високих прямокутних вікон із слабо виявленими лучковими перемичками та входів із стилізованим рустуванням середньої частини аттиків. Спрощено і утилітарно вирішено дворові фасади.

Будинок – типологічно цінний зразок середньомасштабної прибуткової житлової споруди.

У кін. 1940-х рр. – 1975 спочатку у квартирі № 17, потім – у квартирі № 21 проживав Іщенко Іван Миколайович (1891 – 1975) – хірург, чл.-кор. АН УРСР (з 1945), заслужений діяч науки УРСР (з 1942), генерал-майор медичної служби (з 1943, з 1954 – у відставці). 1943 – 54 – головний хірург Київського військового округу. Одночасно завідував кафедрами Київського медичного інституту: загальної хірургії (1944 – 55), факультетської хірургії (1955 – 68).

Досліджував питання травматології, урології, хірургії черевної порожнини, теорії й практики наркозу, лікування опікової хвороби, ранового сепсису, алергії.

Тепер – житлово-офісний будинок з торговельними приміщеннями на першому поверсі.

Література:

ДАК, ф. 100, оп. 1, спр. 301, 1662; ф. 163, оп. 1, спр. 164, 2624; НА Президії НАНУ. Особова спр. Іщенка І. М.; Історія Академії наук Української РСР. – К., 1967. – Т. 2.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1757.