2011 р. Звід пам’яток Києва

Галина Кравченко, Ніна Смирнова

541.20. Житловий будинок 1971, в якому проживали Ляшенко І. Ф., Смолич Д. М. (іст.).

Вул. Б. Хмельницького, 39. На розі з вул. М. Коцюбинського. Вісімнадцятиповерховий великопанельний.

1971 – 79 у чотирикімнатній квартирі № 42, 1979 – 98 – у двокімнатній квартирі № 43 на дванадцятому поверсі проживав Ляшенко Іван Федорович (1927 – 98) – музикознавець, педагог, акад. АН національного прогресу (з 1992; тепер Українська АН) і Академії мистецтв України (з 1996), заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1989).

У роки проживання в цьому будинку викладав у Київській консерваторії (з 1954, 1965 – 68 – проректор), її ректор (1968 – 74), професор кафедри історії музики (1974 – 79), з 1973 – доктор мистецтвознавства. Одночасно 1974 – 95 – завідувач відділу Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Рильського (з 1994 – Інститут мистецтвознавства фольклористики та етнології ім. М. Рильського).

1995 – 98 – директор Центру музичної україністики Національної музичної академії України ім. П. Чайковського.

Лауреат Всесоюзного музикознавчого конкурсу ім. Б. Асаф’єва (1982). Відзначений Державною премією УРСР ім. Т. Шевченка (1982).

У цей період опублікував численні дослідження, присвячені українській національній культурі, зокрема «Національні традиції в музиці як історичний процес» (1973), «Композитор та сучасність» (1982), «Національне та інтернаціональне в музиці» (1990), «Національна культура в сучасній Україні» (1995), «Українська художня культура» (1996, останні дві – у співавт.).

1971 – 87 у квартирі № 66 проживав Смолич Дмитро Миколайович (1919 – 87) – режисер, заслужений діяч мистецтв Грузинської РСР (з 1953) і РРФСР (з 1958), народний артист УРСР (з 1960), БРСР (з 1964) і СРСР (з 1980), головний режисер Челябінського театру опери та балету ім. М. Глінки (1954 – 58), режисер Одеського (1958 – 62), Білоруського і Львівського (1962 – 70) театрів опери та балету.

У роки проживання за цією адресою – головний режисер Київського академічного театру опери та балету ім. Т. Шевченка (з 1970), в якому працював режисером в 1941 – 55. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1971) і Грузинської РСР ім. З. Паліашвілі (1973).

Література:

Документи архіву родини І. Ф. Ляшенка; Мистецтво України: Біогр. довідник. – К., 1997.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1766.