Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Звід пам’яток Києва

Світлана Дмитрук, Марія Кадомська, Олена Мокроусова

541.26. Садиба 1897 – 98, в якій містилася Жіноча гімназія Крюгер К. А., де працювали Зіньківський В. В., Тарнавський П. І., Форш О. Д. (архіт., іст.).

Вул. Б. Хмельницького, 44, 44-б, 44-в. До перенумерації домоволодінь по Києву 1898 мала № 44 – 46. Складається з головного будинку на червоній лінії забудови вулиці (№ 44) і двох споруджених одночасно з ним житлових флігелів на бічних межах ділянки (№ 44-б і 44-в).

Первісна забудова садиби на межі з вулицею була малоповерховою, дерев’яною.

Тильна частина ділянки з великим садом розташовувалася на схилах Афанасіївського яру. До 1896 належала вдові священика Г. Горянській, потім – київському купцеві М. Шампаньєру, на замовлення якого зведено наявні споруди. Автор проекту забудови – арх. А.-Ф. Краусс.

1899 садиба перейшла у власність князя Є. Трубецького – відомого громадського діяча, професора юридичного факультету Київського університету по кафедрі енциклопедії та історії філософського права. Садибні будівлі використовувались як прибуткові – тут містилися комфортабельні житлові квартири, магазини, жіноча гімназія з пансіоном К. Крюгер.

Головний будинок (№ 44).

Первісне секційне планування змінено.

Чотириповерховий з підвалом, мурований, у плані прямокутний, з центральним тильним ризалітом. Односекційний, планування коридорного типу з двобічним розташуванням приміщень. Двомаршові парадні та чорні сходи розміщено на центральній поперечній осі плану. Перекриття пласкі. Дах двосхилий, покрівля бляшана.

В оформленні чолового фасаду використано мотиви стилю ренесанс. Композиція симетрична відносно центральної осі, яку, як і бічні вісі фасаду, розкріповано. Розкріповки фланковано лопатками другого, пілястрами третього, тричвертєвими колонами четвертого поверхів, завершено трикутними фронтонами, на рівні даху акцентовано римськими банями з ліхтариками й шпилями. Фасад членують міжповерхові карнизні гурти, завершує профільований карниз з орнаментальним фризом. Віконні прорізи другого і третього поверхів прямокутні, обрамлені профільованими лиштвами, розмежовані лопатками у простінках, на верхньому поверсі – з півциркульними перемичками в обрамленні профільованих архівольтів, прикрашені рельєфними замковими каменями, відокремлені тричвертєвими колонами. Стіну першого поверху прорізано широкими вітринами, прямокутний отвір проїзду – у лівій розкріповці, отвір головного входу – на центральній осі. Різноманітний декор і скульптура в оформленні розкріповок на верхньому поверсі створюють м’яку пластику фасаду з насиченим світлотіньовим моделюванням.

В інтер’єрах збереглися ліплені карнизи, гурти, розетки стель.

Будівля – виразний зразок прибуткового будинку, її динамічний силует активно формує образ забудови вулиці.

Флігель (№ 44-б). Вздовж межі з садибою № 42.

Запроектовану центральну півсферичну баню зі шпилем не реалізовано. Первісне планування змінено.

Триповерховий з напівпідвалом, мурований, тинькований, у плані прямокутний, односекційний. Перекриття пласкі. Дах двосхилий з бляшаною покрівлею. Композиція чолового фасаду симетрично-осьова, підкреслена центральною розкріповкою, увінчаною фігурним фронтоном з круглим вікном та вежкою з лускатою бляшаною покрівлею.

Розкріповку прорізано вікном сходової клітки з підковоподібною арковою перемичкою. Заповнення прорізу багатодільне, вітражного типу з віяльним завершенням. На центральній осі на рівні першого – другого поверхів – прямокутний отвір входу з багатодільною фрамугою, фланкованою тричвертєвими колонами. Над вікном – фільонка з геометричним орнаментом.

Прямокутні віконні прорізи першого та другого поверхів відокремлено лопатками, на другому поверсі прикрашено підвіконними фільонками з рослинним орнаментом. Віконні прорізи третього поверху з підковоподібними перемичками фланковано тричвертєвими колонами.

Флігель (№ 44-в). На межі з садибою № 46. Первісно на першому та другому поверхах містилося по одній квартирі. Планування змінено.

Двоповерховий з напівпідвалом, мурований, пофарбований, у плані прямокутний, односекційний. Двомаршові сходи розміщено на центральній поздовжній осі плану. Планування коридорного типу. Перекриття пласкі. Дах чотирисхилий, покрівля бляшана.

Чоловий п’ятиосьовий фасад звернено у бік вулиці. Композиція симетрична відносно центральної осі, яку виділено розкріповкою з лучковим завершеням і фігурним аттиком з круглим горищним вікном та нижньою частиною вінцевого шпиля. У розкріповці – отвір входу з прямокутною фрамугою та віконний проріз сходової клітки з підковоподібною арковою перемичкою, які фланкують тричвертєві колони на рівні першого і другого поверхів. Заповнення прорізу багатодільне, вітражного типу. Вікно акцентовано широким архівольтом, поле якого прикрашено розетками. Композиція бічного фасаду ритмічна. Фасади завершує профільований карниз, доповнений смугою зубчикового орнаменту, міжповерховий карниз аналогічний.

Віконні прорізи першого поверху прямокутні, підкреслені підвіконними фільонками. Простінки оформлено гуртами, наріжжя будинку – лопатками.

Прямокутні віконні прорізи другого поверху фланковано тричвертєвими колонами, акцентовано підковоподібними архівольтами, під якими вміщено композиції з рослинного орнаменту.

Флігелі – складові елементи одночасової забудови типової київської садиби.

Садиба – зразок цілісного архітектурного комплексу в характерних для творчої манери А.-Ф. Краусса ренесансно-барокових формах, що зберіг структуру міської садиби межі 19 – 20 ст.

На поч. 20 ст. третій – четвертий поверхи головного будинку (№ 44) займала Жіноча гімназія К. Крюгер.

На поч. 1910-х рр. у гімназії викладав педагогіку Зіньківський Василь Васильович (1881 – 1962) – філософ, психолог, педагог, державний діяч, приватдоцент (з 1912) і професор (з 1915) Київського університету, міністр ісповідань Української Держави (1918). У ці роки – голова Київського релігійно-філософського товариства (з 1907), київського Фребелівського товариства сприяння освіті (засноване 1908).

У 1900 – 10-х рр. законовчителем гімназії працював Тарнавський Петро Іванович (1873 – 1938) – священик, єпископ УАПЦ (1923 – 24, 1927 – 31) і «Діяльно-Христової церкви» (1924 – 27); репресований, розстріляний. У цей період – також викладач Київської духовної академії (до 1916).

В кін. 1900-х рр. у гімназії викладала малювання, в кін. 1910-х – на поч. 1920-х рр. працювала в молодших класах Форш Ольга Дмитрівна (1873 – 1961) – письменниця. З 1919 працювала також у київському видавництві «Всеиздат». На поч. 1920-х рр. переїхала в Петроград.

Тепер у будинках містяться установи.

Література:

ДАК, ф. 143, оп. 2, спр. 2534; ф. 163, оп. 6, спр. 324; оп. 41, спр. 5489; ф. 169, оп. 1, спр. 22; Білокінь С. І. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917 – 1941 рр.): Джерелознавче дослідження. – К., 1999; Весь Киев: Адресная и справочная книга на… (1899 – 1915) год. – К., 1899 – 1915; Киевлянин. – 1909. – № 200; Тамарченко А. Ольга Форш: Жизнь, личность, творчество. – М., 1974.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1781 – 1782.