2003 р. Звід пам’яток Києва

Сергій Верговський

297.3.2.9. Церква св. Параскеви – с. Зарубинці, Монастирищенський р-н, Черкаська обл., 1742 (архіт., мист.).

На пагорбі над ставом, головна архітектурна домінанта, що формує центр експозиції. Стоїть у садибі, огородженій парканом з дашком і ворітьми.

Тридільна, триверха, рублена з дубового тесаного бруса. Всі бані виведено восьмериками і вивершено шатрами та зрубними ліхтарями без вікон. Центральна баня більша і вища, має два заломи. Верхи бабинця і вівтаря – з одним заломом. Стіни й підбанники шальовані. Заломи, шатра і маківки криті фарбованою бляхою. На маківках збереглися первісні традиційні хрести – чотирикінцеві з півмісяцями, і квітами, які є прадавніми сакральними знаками етнічних предків українців. Через вікна у стінах і підбанниках храм заливають потоки світла. Воно наповнює весь простір багатозаломних бань, виграє світлотінями на зрубних поверхнях стін, заломів, на різьбленні численних скоб, якими перев’язані всі верхи під заломами й шатрами, на всю висоту освітлює іконостас. Бруси карнизів на банях різьблені традиційними «косицями», що здавна є священними знаками.

Різьблені одвірки відтворено за аналогами.

Різьблений позолочений іконостас 18 ст., встановлений у наві перед вівтарем, зазнав значних втрат. Не збереглися царські врата, ікони цокольного і всі елементи намісного рядів, а також праві половини святкового і патріаршого рядів. В апостольському ряді збереглися дві різьблені колонки, дві ікони, різьблені рами. Вцілілі частини стали основою для реконструкції втраченого. Іконостас немовби моделює фасад пишної барокової будівлі, розчленованої карнизами на яруси – ряди з вікнами-іконами у різьблених рамах.

Верхня частина іконостаса сприймається як імітація барокового фронтону, тут розміщені медальйони патріарших сюжетів, ікона Богоматері. Увінчує іконостас хрест з мальованим розп’яттям уніатської іконографії – чи не єдиний вплив унії, за якої збудовано церкву.

Цокольна частина складається з постаментів колонок намісного ряду. В них збереглися позолочені різьблені обрамлення восьмикутних ікон. Апостольський ряд підноситься над святковим рядом аркадою з пишно різьбленими рослинним орнаментом колонками і рамами великих апостольських ікон.

Структуру намісного ряду відтворено за аналогією до апостольського.

Особливої урочистості іконостасу надає святковий ряд, розвинений за рахунок внутрішнього горизонтального поділу карнизами. Ікони свят у медальйонах розміщені двома ярусами, по центру у хрещатій з заокругленнями рамі – «Тайна вечеря» (втрачена).

Все тло між медальйонами святкового ярусу суцільним килимом заповнює різьблений позолочений орнамент аканта з окремими круглими квітами.

Такий великий масив позолоченого сяючого різьблення разом з аналогічним різьбленням царських врат (виконані за зразком врат із церкви 18 ст. у с. Кожанка) є емоційним центром цієї видатної пам’ятки традиційної культури.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 772 – 773.